1. Фахівець соціальної роботи як медіатори
1.1. У ситуаціях, коли виникають непорозуміння за участі клієнтів, фахівець має взяти на себе роль «третьої сторони», мета якої – налагодження соціального діалогу, сприяння вирішенню конфлікту і запобігання новим
1.1.1. Зміст діяльності
1.1.1.1. організація переговорів, консультацій
1.1.1.2. сприяння в обміні інформацією зі сторонами;
1.1.1.3. забезпечення найбільш повного врахування інтересів сторін
2. Принципи соціальної роботи
2.1. Принцип соціальної справедливості
2.2. Принцип прав людини
2.3. Принцип колективної відповідальності
2.4. Принцип поваги до різноманітності
3. Діяльність сучасного фахівця соціальної роботи – це діяльність для профілактики складних життєвих обставин, подолання складних життєвих обставин або мінімізації наслідків складних життєвих обставин, які не можна подолати. У загальному варіанті діяльність фахівця соціальної роботи може бути названа втручанням
3.1. Втручання – це свідоме практичне проникнення в наявну ситуацію (соціальні проблеми, відхилення в поведінці людей) з тим, щоб створити умови для розвитку особистості (групи) та подолання труднощів, з якими людина (група) не може впоратися самостійно.
4. Загальний механізм здійснення соціальної роботи
4.1. зайняті нею люди намагаються надати допомогу окремій людині шляхом об’єднання та формування певної рівноваги всіх психосоціальних рівнів її існування, але такі завдання під силу лише професіоналам, які відіграють роль посередника між клієнтом і державою.
5. Відповідні взаємоповʼязані завдання
5.1. забезпечення, відновлення або підтримання функціонування окремих людей і груп
5.2. планування, розвиток та реалізація соціальної політики, соціальної служби, ресурсів і програм
5.3. реалізація політики, служб, ресурсів чи програм у процесі правових, соціальних або політичних акцій;
5.4. розвиток і перевірка знань та умінь із соціальної практики
6. Фахівець соціальної роботи як брокер
6.1. мають забезпечити долучення клієнтів до необхідних сервісних послуг
6.1.1. Зміст діяльності такого фахівця:
6.1.1.1. створення інформаційного банку даних про фактичні й потенційні можливості різноманітних соціальних агентств, програм, включаючи обсяг і рівень якості надання послуг, ціни на них, довідкові дані про провідних спеціалістів, графік роботи, а також можливі зміни;
6.1.1.2. визначення спектра запитів клієнтів і надання їм допомоги щодо пошуку необхідних сервісних служб. Аналіз разом із клієнтом усіх недоліків і переваг певної установи, що дає клієнтам реальні аргументи для прийняття рішення – звертатися чи ні за допомогою до цієї установи;
6.1.1.3. забезпечення першочергових контактів клієнтів із різними підрозділами системи надання соціальних послуг