1. ушкодження тканин організму з розвитком місцевих та системних змін під дією холоду, вітру
1.1. підвищеної вологості та за умови носіння тісного або мокрого взуття;
1.2. під час перебування в нерухомому положенні;
1.3. унаслідок незадовільного загального стану постраждалого — поранення, хвороби, виснаження внаслідок інфекційних хвороб
1.4. гіповітамінозу, алкогольного сп'яніння, отруєння, крововтрати тощо.
2. Класифікація відмороження
2.1. І ступінь — шкіра постраждалого блідого кольору, трохи набрякла, чутливість знижена або повністю відсутня
2.1.1. II ступінь — у ділянці відмороження утворюються пухирі, наповнені прозорою або білою рідиною; характерне зростання температури тіла
2.1.1.1. III ступінь — омертвіння шкіри: з'являються пухирі, наповнені рідиною темно-червоного або темно-бурого кольору; навколо омертвілої ділянки розвивається запальний вал (демаркаційна лінія); характерний розвиток інтоксикації — охолодження, потовиділення, значне погіршення самопочуття, апатія
2.1.1.1.1. IV ступінь — поява пухирів, наповнених чорною рідиною. У постраждалого наявні ознаки шоку
3. За ступенем ураження організму холодом:
3.1. Легкий ступінь. З’являється уповільнення пульсу до 60 – 66 ударів в хвилину, виникає порушення мови, озноб змінюється колір шкірних покривів. При цьому дихання пацієнта не порушено, артеріальний тиск у нормі. Ступінь ураження тканин 1-ша або 2-а
3.1.1. Середня ступінь. Температура тіла падає до 29 – 32 градусів. З’являється сонливість, погляд пацієнта стає безглуздим. Шкірні покриви змінюють свій колір, стають холодними. Пульс стає уповільненим до 60 ударів в хвилину, дещо знижується артеріальний тиск. Дихання людини стає поверхневим. Може виникати ураження тканин 1-й – 4-го ступеня;
3.2. Важка ступінь. Температура тіла пацієнта знижується до 31 градуса. З’являються судоми і блювотні позиви, надалі він може втратити свідомість. Пульс стає уповільненим до 36 ударів на хвилину, дихання стає поверхневим, артеріальний тиск падає. Ступінь ураження тканин 3-я – 4-я.
4. Найчастіше відбуваються обмороження:
4.1. Відкритих частин голови: носа, вух, щік, підборіддя. При цьому більш схильні до обмороження виступаючі частини. Якщо під час перебуванні на морозі з’явилося пощипування і поколювання в області обличчя, з’явилося інстинктивне бажання закрити уражену область рукою або шарфом, необхідно зупинитися і розтерти її сухою рукавичкою або рукою.
4.2. Нижніх кінцівок (пальців і стоп). Про це свідчить оніміння і поколювання в області пальців. Обмороження вище голеностопа зустрічаються дуже рідко і зазвичай закінчуються летальним результатом. Для того щоб впоратися з проблемою необхідно почати активні рухи (пострибати з ноги на ногу, прискорити крок).
4.2.1. Відмороження великих частин тіла (сідниць, живота). Ця травма зустрічається дуже рідко. Причиною може стати тривалий контакт тіла з холодною поверхнею, якщо людина знаходиться в лежачому положенні.
4.2.2. Зняти чоботи, шкарпетки або рукавички. Якщо обморожені пальці рук, їх необхідно зігріти, сховавши в пахви; Якщо обморожені відкриті ділянки тіла, їх треба зігріти, прикривши теплою рукою або рукавичками; Розтерти уражену ділянку вовняною тканиною; На обморожену область накласти пов’язку зберігає тепло; Якщо є можливість, необхідно дати пацієнту гарячий чай; Відправити потерпілого в лікувальну установу.
4.3. Верхніх кінцівок (пальців і кистей). Рукавички або рукавиці не можуть захистити від обмороження, тому при відчутті печіння або показування в області пальців рук необхідно почати активні рухи руками, стискання і розтискання пальців;
5. Розрізняють два періоди перебігу відмороження:
5.1. дореактивний
5.1.1. постраждалий відчуває на тлі загального замерзання зниження рухливості й відчуття скутості в уражених кінцівках, оніміння, нерізкий біль, поколювання, «повзання мурашок» тощо. А зовні можна спостерігати лише блідість та охолодження шкірних покривів, зниження больової і дотикової чутливості, частоти дихання. У разі заледеніння кінцівок може зникати пульс на периферійних артеріях
5.2. реактивний
5.2.1. поява набряку тканин, слідом за яким виникають болі й відповідні до глибини ураження тканин зміни шкірних покривів. Вони, залежно від ступеня холодового ураження, з воскового, сіро-блідого можуть набувати мармурового, синюшного або й чорного кольору. В уражених тканинах розпочинаються значні, а іноді й незворотні зміни. Їх тяжкість залежить від ступеня відмороження
6. Перша допомога при обмороженні
6.1. У тому випадку якщо обмороження сталося в польових умовах необхідно:
6.1.1. Сховатися від холоду
6.1.1.1. Зняти чоботи, шкарпетки або рукавички. Якщо обморожені пальці рук, їх необхідно зігріти, сховавши в пахви;
6.1.1.1.1. Якщо обморожені відкриті ділянки тіла, їх треба зігріти, прикривши теплою рукою або рукавичками;
7. Перша допомога при обмороженні
7.1. Якщо людина з обмороженням знаходиться в домашніх умовах необхідно:
7.1.1. Помістити його у ванну, температура води якої повинна сягати не більше 18 С;
7.1.1.1. Поступово протягом години температуру води збільшувати до 36 С;
7.1.1.1.1. Дати людині гаряче питво і укласти його в теплу постіль.