1. Водій
1.1. Опис
1.1.1. Водій автотранспортних засобів – фахівець, який професійно управляє легковими і вантажними автомобілями всіх типів і марок, а також машинами спеціального призначення.
1.2. Характер роботи
1.2.1. Для водія характерне поняття “робоче місце” – автомобіль і “робоча зона” – дорога, АТП, АЗС і т.п. Робоче місце – автомобіль є місцем підвищеної небезпеки. Професія водія автотранспортних засобів – наймасова, щорічно тисячі молодих людей поповнюють ряди професіоналів. Автомобільний транспорт займає провідне місце, він використовується для перевезення людей і доставки вантажів, використовується і великими підприємствами, і приватними підприємцями. У загальному потоці машин можна бачити безліч вантажних автомобілів різного призначення. Із зростанням кількості автомобілів, ускладненням їх конструкцій, що поліпшують умови праці водія та підвищується їхня надійність, довговічність, економічність і екологічність, підвищуються вимоги до рівня професійної підготовки водіїв. Водій автотранспортного засобу повинен знати призначення, розташування, принцип дії механізмів і приладів легкового і вантажного автомобіля. Крім того, він повинен дотримуватися правил техніки безпеки при перевірці технічного стану автомобіля в обігу з експлуатаційними матеріалами: паливом, електролітом, маслами, охолоджувальними рідинами.
1.3. Умови роботи
1.3.1. Робота водія протікає на відкритому повітрі і пов’язана з впливом на нього метеорологічних факторів, що залежать від кліматичної зони, пори року, умов погоди. Тривалість робочої зміни водіїв сягає в багатьох випадках 10-12 год. (при дотриманні місячного балансу робочого часу) без строго регламентованої обідньої перерви (її іноді важко регламентувати); З двох видів навантажень, що діють на людину в процесі праці (фізичної і нервово-емоційною), у водія переважає нервово-емоційна. Водій повинен уміти керувати автомобільними транспортними засобами, виконувати вимоги правил дорожнього руху, правил перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Забезпечувати належний технічний стан автотранспортного засобу. Контролювати правильність завантаження, розміщення та кріплення вантажів у кузові. Усувати технічні несправності, які виникають під час роботи на лінії. Заправляти авто паливом та іншими експлуатаційними матеріалами. Оформлювати дорожню документацію.
1.4. Ринок праці
1.4.1. Водій – одна з найбільш потрібних професій на ринку праці. Вона дуже потрібна для нашого суспільства. Роботи для водіїв не зменшується. Люди цієї професії користуються все більшим авторитетом і попитом, як в державних структурах, так і в приватному секторі.
1.5. Освітня підготовка
1.5.1. Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.
1.6. Медичні обмеження
1.6.1. Для водія автотранспортних засобів немає вікових обмежень, головне – відповідний стан здоров‘я. Складні умови діяльності водія автотранспортних засобів ставлять високі вимоги до стану його здоров‘я, особливо до зору, слуху, нервової системи. Водій повинен правильно розрізняти кольорові сигнали, швидко відновлювати зорову здатність після темряви і різкого освітлення. Водій весь робочий час проводить у малорухомій позі, його м‘язи навантажені нерівномірно, тому особам, які страждають захворюванням опорно-рухового апарату та ревматичними захворюваннями, небажано обирати дану професію. Медичними протипоказаннями є також захворювання, які супроводжуються непритомністю (епілепсія) і серцево-судинні захворювання.
1.7. Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей
1.7.1. У роботі водія величезне значення має вміння ефективно діяти у напружених критичних ситуаціях, які нерідко складаються на дорогах. Високій рівень емоційної стійкості дає йому змогу діяти швидко, точно і правильно. Щоб стати водієм- професіоналом, необхідно володіти наступними особистими якостями: спостережливістю, рішучістю, спритністю; врівноваженістю, розсудливістю; емоційною зрілістю, соціальною пристосованістю; великим обсягом уваги; гарною зоровою пам‘яттю; гарною моторною пам‘яттю; гарною реакцією на можливі несподівані ситуації на дорозі.
2. Електромонтер
2.1. Опис
2.1.1. ремонтує, встановлює, проводить монтаж і технічне обслуговування електрозв’язку й провідного мовлення (телефонні станції, телеграф тощо); – виконує прості слюсарні роботи, електричні виміри; – дотримується вимог протипожежної й електричної безпеки.
2.2. Індивідуальні вимоги
2.2.1. – технічний склад розуму; – винахідливість; – посидючість; – уважність; – добрий зір й слух; – зібраність; – точна координація кистей рук; – акуратність.
2.3. Медичні протипоказання
2.3.1. Робота не рекомендована людям із захворюваннями: – серцево-судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність тощо); – опорно-рухового апарату; – нервової системи (непритомність, мієліт тощо); – органів зору (значне зниження гостроти зору); – кістково-м’язової системи; – порушення координації малих рухів.
2.4. Вимоги до професійної підготовки
2.4.1. Повинен знати: – основи електротехніки й електроніки; – електричні схеми устаткування, що монтується; – фазірування виконаної проводки й способи перевірки схем; – способи перевірки й налагодження пристроїв керування, сигналізації й автоматики; – методи вимірювання ліній зв’язку постійним струмом; основи телефонії і методи випробування проводів; – функціональні та монтажні схеми таксофонів; – порядок утримання кабельних ліній під постійним надлишковим повітряним тиском; – правила користування газоаналізатором та правила перевірки загазованості кабельних колодязів і шахт; – нумерацію пар у кабелі, в розподільних і кінцевих пристроях; – завантаження кабелів, що перебувають в експлуатаційно-технічному обслуговуванні; – основні положення з паспортизації і обліку лінійних споруд. Повинен уміти: – “читати” електричні й монтажні схеми; – розмічати й прокладати проводки різних видів; – монтувати освітлювальні мережі; – використовувати спеціальні інструменти; – проводити перевірку й налагодження змонтованого устаткування. – здійснювати технічне обслуговування і ремонт кабелів та трас волоконно- оптичних ліній зв’язку; – перевіряти герметичність отворів каналів, введених в дію блоків кабельної каналізації; – встановлювати телефонні апарати, прокладати абонентські лінії з кабельного вводу.
3. Вчитель
3.1. Опис
3.1.1. Професія вчителя одна з найшанованіших, найпочесніших та найвідповідальніших професій. Можна сказати, що вчитель створює майбутнє країни, тому що від його праці багато в чому залежить різнобічність розвитку знань молодого покоління, його переконання, світогляд, моральні якості. Педагогічна діяльність вимагає особливого покликання. Вихованням і навчанням можуть займатися люди зі схильністю і любов’ю до цієї справи. Учитель повинен любити і передавати свої знання іншим, захоплюватися самим процесом навчання і виховання людини. Успіх педагогічної діяльності багато в чому залежить від комунікативних здібностей вчителя, від його уміння налагодити правильні взаємини з дітьми. Робота вчителя пред’являє великі вимоги до його уваги. Робота вчителя – передавати знання і навики учням у школі. Вчителі початкових класів є зазвичай класними керівниками, які ведуть всі предмети, за винятком фізкультури і співу. Починаючи з 4-5 класу, учні отримують поглиблене предме-тне навчання, і кожен предмет починають викладати різні вчителі. Вчитель керується в своїй роботі затвердженою міністерством програмою навчання і предметними програмами. Навчання ґрунтується на методиках, складених в інтересах оптимального розвитку. Також як учням, так і вчителеві доводиться готуватися до уроків. Він збирає для даної теми наочні посібники (географічні карти, учбові фільми, спеціальні матеріали тощо) і прагне зробити кожен урок змістовним. Хороший вчитель може захопити дітей і зацікавити своїм предметом. Щонаглядніше вчитель зробить свій предмет і пов’яже його з практичним життям, то легше учнями засвоювати предмет і закріпити знання. Існує думка, що у вчителя має бути акторський талант, щоб уроки були для учнів цікавими і привабливими. В ході уроку вчитель знайомить учнів з новим матеріалом, повторює пройдений на попередніх уроках матеріал, перевіряє домашні завдання і задає нові. Засвоєння пройденого матеріалу вчителем перевіряється за допомогою усних відповідей і письмових контрольних робіт. Вчитель працює з усім класом, і йому необхідно тримати в полі зору багатьох учнів. Він повинен уміти помічати всі зміни в їхній поведінці. Таким чином, спостережливість, розподілення уваги є професійно важливими якостями вчителя. Педагогічна діяльність вимагає від людини і певних вольових якостей: витримки, терпіння, послідовності, наполегливості, самовладання. Він зобов’язаний контролювати свою поведінку, керувати нею. Дуже важливою у професії вчителя є мова, яка повинна відрізнятися виразністю, емоційністю, переконливістю. Вчитель повинен вміти висловлювати свої думки грамотно, ясно, просто, зрозуміло для дітей. Більшість фахівців, які отримали педагогічну освіту, працюють у середній загальноосвітній школі вчителями початкових класів, викладачами окремих дисциплін. Праця вчителя використовується також в школах-інтернатах, у школах робітничої молоді, ПТУ, технікумах, у дошкільних установах. Крім перерахованих професійних якостей вчитель-предметник повинен мати здібності до певної галузі науки (до математики, фізики, літератури і т.п.).
3.2. Умови праці
3.2.1. Робочий день учителя порівняно насичений, а уроки – це лише одна із складових частин його роботи. Підготовка до уроків займає 1/3 об’єму уроків. Учителеві доводиться проводити 4-6 уроків в день плюс позакласна робота. Влітку у вчителів 2-місячна відпустка, також вони можуть разом з учнями проводити канікули. Вчителі працюють з великим розумовим навантаженням, тому що залучення уваги 25-30 учнів 40 хвилин підряд завдання не з легких. Психічного навантаження додають невиховані учні, які заважають проведенню уроку. Знайти спільну мову з важкими учнями – велика проблема для вчителя. Велике навантаження має також голос вчителя, що є, окрім дошки і крейди, його основним інструментом.
3.3. Вимоги
3.3.1. Для роботи вчителем необхідна спеціальна педагогічна освіта. Більшість учителів мають вищу освіту і спеціалізацію з певних предметів. А вчитель молодших класів повинен володіти всіма основними предметами. У вчителів є можливість вдосконалюватися на семінарах і курсах підвищення кваліфікації. Він повинен змусити учнів слухати себе, цьому сприяють хороші навики вираження і дружелюбність. Учитель повинен мати знання у сфері психології, які допомагали б йому краще розуміти дітей і спокійно вирішувати виникаючі проблеми. Добре, якщо вчитель може вислухати дітей. На самому початку, коли починають працювати вчителем, слід встановити так звані «правила гри», таким чином, конкретність і послідовність у своїх вимогах є однією з умов запобігання взаємним непорозумінням. Учитель обов’язково має бути доброзичливим і дружелюбним. Урівноваженість і толерантність допомагають учителю порозумітися з неслухняними учнями. В наш час ті, хто мріє добре заробляти і при цьому не втомлюватися на роботі, навряд чи виберуть шлях шкільного вчителя. Педагогіка – справа ентузіастів, які з дитинства бачили себе в ролі наставника, мріяли «сіяти розумне, добре, вічне», формувати нове покоління. Вчитель – не просто професія, це місія. Тому і попит на викладачів особливий. Від них вимагається багато: бути коректними, уважно ставитися до дітей, виявляти цікавість до своєї роботи, предмета. Вчитель повинен уміти відповісти на будь-яке питання, яке виникло у його вихованця. Відмінними рисами справжнього педагога повинні стати постійний саморозвиток і розширення власного кругозору, удосконалення методів роботи. Сучасне життя безперервно змінюється, у дітей тепер нові інтереси, захоплення, ідеали. Щоб завоювати довіру школярів, необов’язково поділяти їхні погляди, але знати про них необхідно. Хороший вчитель повинен проявляти граничну делікатність у відношенні до дітей, бути уважним до того, що їм подобається. Необхідно враховувати, що все сказане може сильно вплинути і на інтелектуальний, і на емоційний розвиток дитини. Вчителям постійно доводиться спілкуватися не лише зі школярами, але і з їхніми батьками, бабусями і дідусями. Це люди, що належать до різних соціальних сфер, і з кожним з них треба порозумітися, підібрати до них ключик, завоювати довіру, щоб і для них слова педагога були важливі і вони виконували його рекомендації. Від такого взаєморозуміння залежить багато. Якщо батьки з недовірою відносяться до вчителя, як той зможе грамотно побудувати стосунки з дитиною? Часто педагогам доводиться мати справу з дітьми з непростих сімей. Що і казати, більшість людей неідеальна, і в сім’ях буває всіляке. Якщо дитина не отримує підтримки і розуміння рідних, вона повинен знайти все це у вчителя. У наш час вчителям особливо важко. Змінюються не лише програми навчання, тобто змістовне наповнення предмета, але і сам стиль, спосіб викладання. Постійно з’являються нові методики, і за всім цим потрібно стежити. Не всі викладачі люблять відвідувати курси підвищення кваліфікації, семінари тощо, хоча таке навчання дуже багато що їм дає, адже йдеться не лише про здобуття інформації, але і про обмін досвідом між колегами. Такі зустрічі і безпосереднє спілкування необхідні, щоб фахівці не «застоювалися», не звикали користуватися прийомами лише свого педагогічного колективу, шукали нові шляхи і вирішення педагогічних завдань. Окрім проведення уроків, в обов’язки вчителів входять складання планів, заповнення журналів, написання звітів тощо. Оскільки програми навчання регулярно змінюються, щороку все доводиться оновлювати, переписувати заново. Але і обійтися без цього не можна, і справа тут не лише у формальній вимозі адміністрації. Планування допомагає уникнути накладок, суперечок в програмах із суміжних дисциплін, наприклад з математики і фізики, коли для пояснення матеріалу з одного предмету необхідне знання з іншого. Більшість людей вибирають майбутню професію ще під час навчання в школі, і на їхнє рішення часто впливають не лише здібності, але і відношення до особи вчителя, який вперше відкрив їм двері в країну знань. Людина, що вирішила стати вчителем, має бути готовою до того, що доведеться долати безліч труднощів і, не дивлячись на це, рухатися вперед. Труднощі вчительського життя відомі всім: навантаження, стрес, непрості стосунки у шкільному колективі, паперова тяганина, колосальна відповідальність, часто ледачі і невдячні учні. Є в педагогічній діяльності і свої радощі, скажімо, бачити, як на твоїх очах дорослішає людина, як прокидається в ній інтерес до знань, як з довірою і любов’ю йде вона до тебе за порадою… Все залежить від точки зору самого фахівця, його відношення до роботи, бажання вкласти в неї душу. Кар’єрні сходи вчителя мають не так вже багато рівнів: методист, завуч, директор. Причому, займаючи будь-яку з перерахованих посад, можна поєднувати роботу з викладанням. Методисти і завучі часто «виростають» із звичайних вчителів. Але в зарплаті в порівнянні з ними не настільки вже виграють. Учителі з окремих предметів зазвичай формують методичні об’єднання за профілем, найбільш досвідчені і шановані стають головами методичних об’єднань.. Більшість учителів мають ще одне навантаження – класне керівництво. Для одних це додатковий хрест, для інших — необхідність заповнювати журнал (іншими словами, зайві папірці), а є такі, які починають рахувати «свій» клас практично власною сім’єю. Зростаючи, учні відвідують педагогів, все частіше переконуються в їхній правоті, розуміють, як багато важливого і потрібного вклали ті в їхні дитячі голови. Для справжніх учителів відчуття причетності до справи формування людини куди важливіше від зарплати.
4. Електрозварювальник
4.1. Опис професії
4.1.1. Зварювальник – професія відповідальна, майже віртуозна, від якості роботи якого залежить багато чого – довговічність та стійкість будівельних конструкцій, робота і термін служби різної техніки. Зварювальні роботи застосовуються в багатьох галузях промисловості. Зварювальники трудяться на будівельних майданчиках, створюючи конструкції та системи різних комунікацій, у промисловості, де застосовують свій досвід і навички в машинобудуванні, суднобудуванні і в інших галузях, таких як, енергетика, нафтопереробна промисловість, сільське господарство. Важко назвати такий сегмент виробництва, де не застосовувалася праця зварника. Зварювальник, як професія, підрозділяється на такі спеціалізації: зварник ручного дугового зварювання, газозварник, оператор автоматичних зварювальних апаратів. Робітники всіх цих спеціальностей займаються однією справою – з’єднанням металевих конструкцій, складних апаратів, деталей, вузлів методом сплавлення металів. Від майстерності зварників залежить якість зварювальних швів. Будь-які помилки, недбалість, що допускаються в роботі, можуть привести до катастрофічних наслідків. Страшно подумати, до чого могла б привести неякісна робота по зварюванню нафто- чи газопроводів. Зварювальник-професіонал повинен знати електротехніку, технологію плавлення металів, властивості газів, що застосовуються для антиокисленя, методи і принципи дії агрегатів та обладнання, що використовується. Велике значення має дотримання техніки безпеки та виробничої санітарії.
4.2. Умови праці
4.2.1. Працює як у приміщенні, так і на відкритому повітрі. Можливе виконання робіт на висоті і в дуже незручних та небезпечних позах. Велике навантаження на опорно-руховий і зоровий апарат. Для захисту від теплових і світлових випромінювань використовує спецодяг і маску (щиток), що має захисні світлофільтри. Режим роботи в основному двозмінний. Темп роботи вільний. Професія має від 1 до 6 розрядів.
4.3. Особисті якості
4.3.1. Фізична сила і витривалість. Гострота зору і кольоросприйняття. Гнучкість, рухливість рук, ніг і всього тіла. Розвинений вестибулярний апарат. Уміння довго зосереджувати увагу. Хороша зорово-моторна координація. Просторова уява і технічне мислення. Акуратність. Врівноваженість.
4.4. Медичні обмеження
4.4.1. Серцево-судинні захворювання. Захворювання дихальних органів. Порушення в роботі опорно-рухового апарату (радикуліт, остеохондроз тощо). Психічні недуги і розлади нервової системи. Дратівливість. Алергічні захворювання. Виражені дефекти зору і слуху.
4.5. Галузі застосування
4.5.1. Виробничі підприємства, заводи, лабораторії по розробці і випробуванню нових виробничих зразків, будівництво. Зварювальні роботи потрібні практично на будь-якому виробництві, а молодих майстрів дуже мало. Тому зарплати у зварювальників високі: вчорашній випускник училища заробляє небагато, зварювальник зі стажем отримує більше. Але навіть перспектива отримувати хороші гроші чомусь не вражає хлопців, які вибирають більш модні і при цьому менш затребувані професії.
4.6. Переваги
4.6.1. До плюсів професії можна віднести престижність та високу затребуваність на ринку праці, як у державному секторі економіки, так і в приватному. Молодим фахівцям, котрі тільки що закінчили училище, роботу довго шукати не доведеться – вона знаходить їх сама. Зварників без досвіду охоче приймають у житлово-комунальні господарства, в приватні організації сфери обслуговування. З набуттям досвіду, їм доручаються більш відповідальні справи і роботи в промисловості, на будівництвах. Відповідно, збільшується зарплата.
4.7. Недоліки
4.7.1. Мінуси професії – важкі умови праці, робота на відкритих будівельних майданчиках за любої погоди, велике навантаження на зір через високу яскравості електричної дуги, інфрачервоного і ультрафіолетового випромінювання. Електрозварники відносяться до професій «гарячого цеху» через високу шкідливості виробництва внаслідок великого виділення газів і тепла при зварювальних роботах.
5. Кухар
5.1. Опис професії
5.1.1. це людина, яка професійно готує їжу для інших людей, як правило, в закладах громадського харчування.
5.1.2. Кухар готує супи, другі страви, іншу їжу, знає, як правильно зберігати продукти, готує різні страви за рецептами і вміє оформляти готові страви. Організовує зберігання продуктів відповідно до санітарно-гігієнічних норм. Попри те, що кухар на підприємствах громадського харчування користується встановленими рецептами страв, він може вносити до них зміни в залежності від якості сировини і контингенту споживачів. Працює в приміщенні, в умовах підвищеної температури.
5.2. Вимоги
5.2.1. Основний зміст функціональних обов'язків кухаря залежить від того, який кваліфікаційний розряд йому присвоєно. Сучасний кухар повинен знати: — технологію приготування усіх видів страв та кулінарних виробів, особливості приготування національних, фірмових страв та страв іноземних кухонь; — правила оформлення та подачі порційних страв та страв на замовлення; — правила складання банкетного меню; — приготування різних видів тіста та виробів з нього; — основи, значення та технологію приготування дієтичного та дитячого харчування; — ознаки доброякісності харчових продуктів та органолептичні методи їх визначення; — умови, строки зберігання та реалізації сирої та готової продукції, напівфабрикатів; — вихід готових виробів; — санітарно-гігієнічні правила утримання продуктів, кухні, та службових приміщень; — правила особистої гігієни; — правила використання та призначення обладнання, виробничого інвентаря, інструментів вимірювальних приладів, посуду, тари; — дотримуватись правил охорони праці, внутрішнього розпорядку і вимог пожежної безпеки.
5.3. Санітарно-гігієнічні умови та безпека праці
5.3.1. Праця кухаря належить до розряду фізичної праці середньої тяжкості. Кухарем можуть працювати як жінки, так і чоловіки різного віку. На підприємствах громадського харчування застосовують такі види робочих графіків: лінійний чи змінний (всі працівники починають і закінчують роботу одночасно); стрічковий поточний, ступінчастий (передбачає вихід працівників у різний час з тим, щоб в години "пік" забезпечити найшвидше обслуговування); двобригадний (для підприємств, що працюють в дві зміни); комбінований (для підприємств, що працюють більше 12 годин, наприклад ресторани); сумарного обліку робочого часу (для підприємств, де працівника не можливо забезпечити ро ботою рівномірно протягом місяця чи року, наприклад вагонів-ресторанів). У кухарів 8-годинний робочий день в одну чи дві зміни (залежно від розпорядку роботи закладу). У приватних кафе чи ресторанах режим та темп роботи кухар встановлює сам, виходячи з потреб і можливостей. Особливі умови та фактори праці: — працює в приміщенні, але умови мікроклімату несприятливі: температура повітря досягає 25-32С, підвищена вологість повітря, протяги, перепади температури повітря, пов'язані з необхідністю переходів з гарячих у холодні цехи. Під час роботи біля плити впливає інфрачервоне (теплове) випромінення; — робота пов'язана із вплив інтенсивного шуму, переважно середньочастотного характеру, викликаного дією витяжної та загальнообмінної вентиляції.
5.4. Вимоги професії до особистості працівника
5.4.1. Професія кухар за класифікацією Климова, віднесена до професій типу "людина - техніка" і "людина - людина". Ця професія вимагає від працівника певних індивідуально-психологічних якостей. Кухар повинен мати хороший загальний інтелект, добре розвинені дотик та нюх; координацію рухів рук; високі показники концентрації, переключення, стійкості та об'єму уваги; добре розвинену довготривалу, мовно-логічну, зорову, образну, оперативну пам'ять. Особисті якості: добросовісність, ввічливість, охайність, комунікабельність.
5.5. Протипоказання до навчання та професійної діяльності
5.5.1. Професія кухаря протипоказана людям, які страждають: серцево-судинними захворюваннями, ревматизмом, шкірними захворюваннями, запамороченням, нервово-психічними захворюваннями, легеневими захворюваннями: туберкульоз, хронічна пневмонія, бронхіт, ларингіт, тонзиліт, гіпертонія, виразкові хвороби, гастрит, коліт, захворювання нирок і сечовивідних шляхів, цукровий діабет.
5.6. Заробіток та перспективи зайнятості
5.6.1. В період професійної підготовки виплачується стипендія згідно чинного законодавства. Середній заробіток кухаря залежить від фінансового стану підприємства, форми власності, кваліфікації працівника і в різних регіонах на різних підприємствах може коливатися. Професія кухаря дає можливість займатися індивідуальною трудовою діяльністю та на підприємствах, ресторанах, кафе .
6. Лікар швидкої
6.1. Опис
6.1.1. У лікаря швидкої допомоги всього декілька хвилин, щоб надати допомогу. Немає часу на ретельне обстеження, консультації з колегами і аналізи. Потрібно знати: неврологію, терапію, хірургію, акушеро-гінекологію.
6.2. Cпецифіка роботи
6.2.1. Робота на швидкій – певна школа, де можна швидко стати професіоналом, який здатний в будь-якій ситуації діяти швидко, упевнено, рішуче.
6.3. Особисті якості
6.3.1. схильність до природних наук гарне здоров’я стресостійкість бажання допомагати людям готовність до виправданого ризику відповідальність
6.4. Зарплата і перспективи професії
6.4.1. Ті, хто затримуються надовго, стають старшими лікарями, завідуючими підстанціями, директорами регіональних об’єднаннь, заст. головного лікаря, керівниками структурних підрозділів і відділів.