1. Основним принципом ергономіки є принцип системності, який полягає у визначенні сукупності всіх компонентів трудової діяльності як цілісної системи.
1.1. Специфічні принципи: • 1) раціонального організування діяльності людей у людино-машинних системах управління та оброблення інформації; • 2) доцільності" який передбачає правильний розподіл функцій між людиною і технічним засобом; • 3) надійності, що забезпечує поліпшення функціонування системи шляхом підвищення точності та оперативності виробничих дій людини; • 4) оптимізації, що полягає в інформаційному забезпеченні та прийнятті адекватного рішення в системах управління; • 5) цілісності, який передбачає, що виробничу систему вивчають як єдине функціональне ціле.
2. Ергономіка (грец. ergon - робота, діяльність і nomos - закон природи, правило, принцип) - наука, яка комплексно вивчає виробничу діяльність людини.
2.1. Мета цієї науки полягає у вивченні властивостей та можливостей людини у процесі трудової діяльності у певному трудовому середовищі для створення таких умов, методів і форм праці, які сприяли б продуктивній, прогнозованій, безпечній для здоров'я людини праці та забезпечували всебічний розвиток особистості.
2.2. Об'єктом вивчення ергономіки є трудова діяльність людини, а предметом досліджень - системи "людина - знаряддя праці - предмети праці - виробниче середовище".
2.3. Мікроергономіка вивчає та проектує системи "людина - машина", наприклад інтерфейси програмних продуктів. Мідіергономіка зосереджена на вивченні і проектуванні систем "людина - колектив", "колектив - організація", "колектив - машина", "людина - соціальне середовище", дослідженні виробничих взаємодій на робочих місцях і виробничих завдань. Вона також покликана розробляти структуру організації та приміщень, укладати розклади робіт; правила гігієни та безпеки праці. Макроергономіка досліджує та проектує цілісні робочі системи загалом, зважаючи на всі зовнішні та внутрішні чинники: технічні, соціальні, організаційні. Метою макроергономіки є гармонійна, узгоджена, надійна робота всієї системи і всіх її компонентів
3. Інформація
3.1. Натепер ергономіка поступово охоплює все більше галузей і перестає бути строго пов'язаною з виробничою діяльністю. У 2007 р. Міжнародна Ергономічна Асоціація (The International Ergonomics Association) визначила ергономіку як сферу використання наукових знань про людину у проектуванні предметів, систем та навколишнього середовища.
4. Ергономічні показники
4.1. • - антропометричні та біомеханічні (відповідність знарядь праці розмірам, формі тіла, силі робочих рухів); • - фізіологічні та психофізіологічні (відповідність трудових процесів швидкісним, енергетичним, зоровим і слуховим можливостям); • - психологічні (відповідність трудових процесів закріпленим і сформованим навичкам, можливостям сприйняття, пам'яті та мислення); • - гігієнічні (температура, фізико-хімічний склад повітря, освітлення, шуми та інші завади); • - естетичні (реалізуються в художньо-структурних оформленнях робочих місць, знарядь праці та виробничих середовищ).
