Система освітніх послуг для дітей з особливостями психофізичного розвитку

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
Система освітніх послуг для дітей з особливостями психофізичного розвитку by Mind Map: Система освітніх послуг для дітей з особливостями психофізичного розвитку

1. Основними державними освітніми закладами для дітей з особливостями психофізичного розвитку є

1.1. спеціальні школи, школи-інтернати

1.2. навчально-реабілітаційні центи

1.3. спеціальні класи при закладах загальної освіти

1.4. домашнє навчання

1.5. дитячі навчальні заклади компенсуючого типу

1.6. спеціальні групи при дошкільних навчальних закладах комбінованого типу

1.7. дошкільні групи при спеціальних школах

1.8. будинки дитини

2. Система спеціальної освіти в Україні має вертикально-го­ризонтальну структуру

2.1. Вертикальна

2.1.1. визначається віковими періодами

2.1.1.1. раннього дитинства ( від 0 до 3 років)

2.1.1.2. дошкільний період ( з 3 до 6- 7 років)

2.1.1.3. період шкільного та професійного навчання (з 6-7 до 16-21 років)

2.2. Горизотальна

2.2.1. представлена типами спеціальних закладів

2.2.1.1. для дітей з порушеннями слуху, слабочуючих

2.2.1.2. для дітей з порушеннями зору, слабозорих

2.2.1.3. для дітей з тяжкими порушеннями мовлення

2.2.1.4. для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату

2.2.1.5. для дітей з розумовою відсталістю

2.2.1.6. для дітей з затримкою психічного розвитку

3. Нова методологія спеціальної освіти таких дітей обґрунтована у

3.1. «Концепції спеціальної освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки і перспективу» (1996)

3.2. «Концепції реабілітації дітей з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями» (1998)

3.3. «Концепції державного стандарту спеціальної освіти» (1999)

3.4. проекті «Державного стандарту спеціальної освіти» (2004).

3.5. У цих документах увага концентрується на гуманізації спеціальної освіти, її відкритості, створенні умов для інтеграції вихованця з особливими потребами в суспільство й водночас наголошується на необхідності активізації діяльності держави щодо соціального захисту таких дітей.

4. Офіційно прийнята в державі модель на інтернат перестає бути єдиним і обов'язковим типом закладу, у якому діти з особливостями психофізичного розвитку перебувають в умовах відокремленого навчання та ізоляції від соціуму

5. У батьків і дітей є можливість вибору різних форм навчання (домашнього навчання, у спеціальній школі, школі-інтернаті, навчально-реабілітаційному центрі, спеціальному класі при загальноосвітній школі, дошкільному закладі, у формі екстернату тощо).

5.1. це не в повній мірі задовольняє рівність прав на освіту осіб, що мають особливості психофізичного розвитку, не завжди відповідає їхнім особистим запитам і суспільним потребам.

6. Інклюзивне навчання

6.1. система освітніх послуг в умовах загальноосвітнього (дошкільного) закладу, що базується на принципі забезпечення основоположного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання.

6.2. передбачає надання якісних освітніх послуг дітям з особливими потребами у звичайних класах (групах) загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладів за умови відповідної підготовки педагогів та надання підтримки сім′ям.

6.3. результативність навчально-виховної, корекційно-реабілітаційної і лікувально-профілактичної роботи в інклюзивному класі (групі) значною мірою залежить від

6.3.1. скоординованості впливів усіх членів команди (керівника закладу, педагогів, лікарів, психолога, дефектолога, реабілітолога, батьків)

6.3.2. комплексного підходу до планування і реалізації корекційно-розвивальних заходів

6.3.3. Важливо заохочувати організацію неформальних груп підтримки серед вихованців закладу, педагогів та батьків з метою створення простору для соціальної реабілітації дітей з особливостями психофізичного розвитку.

7. Основою для успішної інтеграції дитини в суспільство є

7.1. взаємодія спеціалістів і батьків дитини з вадами розвитку

7.2. їх критичність і гуманізм

7.3. професіоналізм і відповідальність у всій системі стосунків з дитиною

7.4. дбайливе ставлення до дитини, вияви ласки, тепла, розуміння, почуття емпатії та альтруїзму не тільки з боку дорослих, а й з боку здорових однолітків.