Структура соціальної роботи як практичної діяльності

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
Структура соціальної роботи як практичної діяльності by Mind Map: Структура соціальної роботи як практичної діяльності

1. 2) Ключові аспекти соціальної діяльності

1.1. При формулюванні визначень соціальної роботи як науки, теорії, практичної діяльності враховуються такі аспекти, як відповідальність за проблеми суспільства; балансуючий характер суспільства; виховання певної соціальної позиції щодо ближнього; прикладна теорія християнства; особливості демократії. Цілевизначення соціальної роботи залежить від соціального регулювання в суспільстві, інтеграції у суспільстві окремої людини, відновлення соціальної значимості маргінальних, непривілейованих прошарків населення, виявлення християнських принципів, гармонії взаємовідносин у суспільстві, запоруки спокою суспільства, прагматичних навичок демократії.

2. 1) Засади соціальної роботи

2.1. Законодавчу, нормативно-правову основу соціальної роботи в Україні, як і в інших країнах світу, визначають правові документи, які умовно згруповані у п'ять груп відповідно до суб'єктів їх видання: 1) регламентуючі, дорадчі документи світового співтовариства (акти, декларації, пакти, конвенції, рекомендації, резолюції ООН, ВООЗ, МОП, ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та ін); 2) внутрішньодержавні юридичні акти (Конституція, закони, укази, розпорядження Президента України, постанови уряду України, накази, рішення колегій та інструкції Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства освіти і науки, Міністерства охорони здоров'я, Державного комітету у справах сім'ї та молоді та ін.); 3) документи суб'єктів України, які забезпечують реалізацію законів на своїй території, виконання регіональних законоположень, виконання республіканських (Автономна Республіка Крим) нормативних законоположень з правом законодавчої ініціативи; 4) документи муніципальних утворень (міські і сільські райони, мікрорайони (трудові колективи); 5) рішення, накази, розпорядження безпосередньо закладів та організацій.

3. 3) Принципи соціальної роботи

3.1. В основу цієї діяльності покладено такі основні принципи; 1. попередження причин, що породжують проблеми літніх людей; 2. сприяння практичній реалізації прав і законних інтересів, забезпечення можливості самовираження літніх громадян і попередження усунення їх від активного громадського життя; 3. дотримання рівності прав і можливостей літніх громадян при отриманні соціальної допомоги та послуг; 4. диференціація підходів до вирішення проблем різних груп літніх людей на основі врахування факторів соціального ризику, що впливають на їх стан; 5. виявлення індивідуальних потреб громадян похилого віку в соціальній допомозі і обслуговуванні; 6. адресність при наданні соціальних послуг з пріоритетом сприяння літнім громадянам у ситуаціях, що загрожують їхньому здоров'ю та життю; 7. використання нових технологій соціальної роботи, спрямованої на задоволення потреб і потреб літніх людей; 8. орієнтація на розвиток самодопомоги та взаємопідтримки літніх людей; 9. забезпечення інформованості всього населення про стан літніх людей в суспільстві, про правові гарантії та можливості отримання соціальної допомоги та послуг в літньому віці.

4. 4) Функції соціальної роботи

4.1. Соціально-діагностична: вивчення особливостей групи, прошарку, особи, ступеня і спрямованості на них мікро- та макрофакторів середовища; диференційовані, індивідуалізовані і точно визначені проблеми клієнтів для організації надання допомоги, підтримки, захисту; вивчення, аналіз та оцінювання об'єктів соціальної роботи (індивідів, сімей, груп); діагностика результативності процесу співробітництва. Прогностична: передбачення розвитку подій, процесів, програмування, прогнозування впливу на об'єкти соціальної роботи всіх соціальних інститутів суспільства, моделювання соціальної поведінки цих об'єктів; визначення цілей та способів втручання соціального працівника у проблеми клієнта; прогнозування, програмування, проектування процесів розв'язання проблем клієнтів з метою надання кваліфікованої допомоги. Соціально-комунікативна: встановлення контактів з тими, хто потребує допомоги і підтримки, організація обміну інформацією, сприяння включенню різних інститутів суспільства в діяльність соціальних служб, допомога у сприйнятті та розумінні іншої людини; формування стратегії і тактики співробітництва соціального працівника з клієнтами. Правозахисна: використання законів і правових актів, спрямованих на надання допомоги, підтримка і захист населення, яке проживає в країні і за її межами; використання правових норм для захисту прав та інтересів клієнтів, сприяння у застосуванні засобів державного примусу і реалізації юридичної відповідальності щодо осіб, які вдаються до прямих чи опосередкованих протиправних дій щодо клієнтів. Превентивна: передбачення і приведення в дію соціально-правових, юридичних, психологічних, соціально-медичних, педагогічних та інших механізмів попередження і подолання негативних явищ; організація соціально-терапевтичної, соціально-побутової, психолого-педагогічної, медичної, юридичної та іншої допомоги; забезпечення захисту прав сім'ї, жінок, підлітків, дітей, молоді; запобігання виникненню можливих життєвих проблем у окремих індивідів; збереження, підтримка і захист нормального рівня життя і здоров'я людей. Психотерапевтична: організація консультування різного виду, коригування міжособистісних стосунків, допомога в соціальній реабілітації всім, хто потребує допомоги, сприяння соціальній адаптації особи. Соціально-педагогічна: виявлення інтересів і потреб людей у різних видах діяльності (виховній, навчальній, освітній, культурно-дозвільневій, спортивно-оздоровчій діяльності, технічній, художній творчості, туризмі), залучення до роботи різних установ, організацій, громадськості, творчих та інших спілок, спеціалістів, тренерів, організаторів культурно-дозвільневої, туристично-краєзнавчої роботи, сприяння соціалізації особистості. Соціально-економічна: сприяння і надання необхідної допомоги та підтримки різним категоріям населення (інвалідам, дітям-сиротам, людям похилого віку, молодим сім'ям), надання натуральної та грошової допомоги, встановлення пільг; надання допомог, одноразових компенсацій; здійснення соціально-побутового патронажу. Контрольно-наглядова: здійснення контролю за виконанням прийнятих рішень, за цільовим використанням коштів, передбачених для надання адресної соціальної допомоги. Проведення перевірок надання соціальної допомоги, для участі в яких залучаються відповідні спеціалісти. Оформлення необхідних документів, перевірка правильності заповнення та їх видачі на отримання державної соціальної допомоги. Перевірка правильності надання соціальної допомоги. Організаційно-управлінська: сприяння організації соціальних служб на підприємствах, в організаціях, за місцем проживання, залучення до роботи громадськості, спрямовування діяльності соціальних служб на надання різних видів допомоги і соціальних послуг населенню, у першу чергу малозабезпеченим категоріям населення, окремим людям; забезпечення узгодженої взаємодії всіх ланок соціального захисту. Рекламно-пропагандистська: організація реклами соціальних послуг, пропаганда та поширення ідей соціального захисту людини, забезпечення клієнтів необхідною інформацією у зрозумілій і доступній для них формі, надання багатоваріантних порад і пропозицій. Соціально-медична: організація роботи з формування здорового способу життя, допомога в оволодінні основами надання першої медичної допомоги, культури харчування, санітарно-гігієнічними нормами; організація роботи з планування сім'ї, формування відповідального ставлення до репродуктивної і сексуальної поведінки, сприяння у підготовці молоді до сімейного життя, сприяння формуванню здорового способу життя, головні складові якого — організація медико-соціального захисту населення, наукове обґрунтування і своєчасне вжиття заходів збереження, підтримки і захисту нормального рівня життя і здоров'я людей. Науково-дослідна: визначення проблем, конкретних тем досліджень; добір, аналіз літературних джерел, досвід; використання наукових методів збирання первинної інформації та її обробки; оформлення результатів досліджень та визначення шляхів впровадження їх у практику. Освітня: формування зацікавленості працівників у навчанні та підвищенні кваліфікації. Створення сприятливих умов для навчання, виявлення індивідуальних потреб працівників у навчанні, розробка проектів планів підготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Використання інноваційних методів навчання, новітніх технологій.

5. 5) Напрями соціальної роботи

5.1. Напрямки соціальної роботи можна типологізувати за різними підставами - залежно від того, на кого спрямована соціальна робота, в яких сферах життєдіяльності суспільства розвивається, на вирішення якихось соціальних проблем вона націлена, який "вектор" її основного змісту тощо Основні напрямки соціальної роботи, як правило, пов'язують з групами населення: соціальна робота з людьми похилого віку, з інвалідами, з дітьми, з молоддю, з жінками, з сільським населенням, з мігрантами та вимушеними переселенцями та ін. Соціальна робота може здійснюватися в різних сферах життєдіяльності суспільства: соціальна робота в системі соціального захисту населення; в охороні здоров'я, освіті, на підприємствах, в армії, в пенітенціарній системі (виправних установах для неповнолітніх та для дорослих) і т.д. Напрямки соціальної роботи визначаються і тим, на вирішення якихось соціальних проблем вона орієнтована: соціальна робота з подолання девіантності і правопорушень, щодо попередження та вирішення конфліктів, за рішенням проблем безробіття, бідності і т.п. Зміст соціальної роботи може мати кілька напрямків: соціально-правове (підтримка правового статусу індивіда в процесі дозволу його важкій життєвій ситуації); соціально-побутове (сприяння оптимальної адаптації людей в їх побутової середовищі); соціально-медичне (полегшення наслідків обмеження життєдіяльності, пов'язаних з станом здоров'я); психолого-педагогічне (розвиток здібностей клієнта, формування активної життєвої позиції, позитивної самооцінки, організація освоєння індивідом соціального досвіду); соціально-економічний (підтримання майнового статусу особистості, сім'ї, групи і т.д.); соціально-психологічне ( регулювання міжособистісних відносин у процесі подолання важкій життєвій ситуації).

6. 6) Методи соціальної роботи

6.1. Соціологічні методи виокремлюються як соціологічні засади соціальної роботи; педагогічні — як соціально-педагогічна основа діяльності соціальних служб; психологічні — як психологічне забезпечення соціальної роботи, зміст і методи психосоціальної практики. Автори підручника "Основы социальной работы" виокремлюють соціологічні, політологічні, педагогічні, психологічні основи соціальної роботи. Виділяють методи індивідуальної соціальної роботи, методи соціальної роботи з групою, методи соціальної роботи в мікросоціальному середовищі. У підручнику "Соціальна робота" за загальною редакцією професора В.І. Курбатова виділяються педагогічні, соціологічні, психологічні методи соціальної роботи. У практиці соціальної роботи застосовуються методи соціального впливу на особистість, які сформувались як методи суто соціальної роботи, як результат її теорії і практики. Більшість з них запозичені із досвіду соціальної роботи в США і розвинених країн Західної Європи. Кращі з них пристосовані до вітчизняної системи соціального захисту населення та соціальної підтримки різних цільових груп і категорій громадян. Ці методи класифікуються з погляду: · суб'єкт-суб'єктних чи суб'єкт-об'єктних відносин (командна, групова робота фахівців, спеціалістів соціальної роботи, волонтерів і робота з клієнтами); · чисельності клієнтів, які є об'єктами соціального впливу (індивідуальна, групова, общинна, масова робота); · змісту, прийомів і засобів соціальної роботи, місця їх реалізації (телефонне консультування; соціальна робота в общині, спільноті, ком'юніті; фостеринг; самокерована соціальна робота; соціальна анімація; мобільна соціальна робота та ін.).

7. 7) Форми соціальної роботи

7.1. До форм соціальної роботи відносяться форми соціального обслуговування населення, серед яких виділяють: • стаціонарне обслуговування (надання різнобічної соціально-побутової та іншої допомоги літнім людям, інвалідам та дітям, частково або повністю втратив здатність до самообслуговування і (або) потребують постійного догляду та спостереженні в стаціонарних закладах (відділеннях) соціального обслуговування). До стаціонарних установам соціального обслуговування відносяться психоневрологічні інтернати для престарілих та інвалідів, пансіонати для ветеранів війни та праці, інвалідів, соціальні житлові будинки для літніх самотніх людей і бездітних подружніх пар, спеціальні будинки-інтернати для колишніх ув'язнених, які досягли старечого віку або мають інвалідність з втратою здатності до самообслуговування. Для осіб без певного місця проживання і занять (в першу чергу, літніх людей та інвалідів) з метою надання їм соціальної допомоги функціонують центри соціальної адаптації (призначені тільки для тимчасового проживання). Також у системі стаціонарного соціального обслуговування діють будинки-інтернати для дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями здоров'я; соціальні притулки для дітей і підлітків, які потрапили у важку життєву ситуацію і залишилися без піклування батьків і т.п. Стаціонарні відділення можуть функціонувати в соціально-реабілітаційних центрах для неповнолітніх і т.д. Соціальні послуги в стаціонарній формі надаються їх одержувачам при постійному, часовому (на строк, визначений індивідуальною програмою) чи п'ятиденному (на тиждень) цілодобовому проживанні в установі соціального обслуговування; • полустационарное (у відділеннях денного перебування, в будинках нічного перебування). Дана форма включає соціально-побутове, медичне та культурне обслуговування нужденних громадян, організацію їх харчування, відпочинку, підтримання активного способу життя, забезпечення їх участі в посильній трудовій діяльності. У відділення денного перебування приймаються літні люди та інваліди, що зберегли здатність до самообслуговування і активного пересування, які не мають медичних протипоказань. Існують також відділення денного перебування для дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями здоров'я, для дітей, які перебувають у важкій життєвій ситуації, з неблагополучних та малозабезпечених сімей. Відділення денного перебування можуть створюватися у територіальних центрах соціального обслуговування, у соціально-реабілітаційних центрах для неповнолітніх, центрах соціальної допомоги сім'ї та дітям та ін. Будинку нічного перебування (відділення денного перебування в центрах соціальної адаптації, соціальні готелі) призначені для надання соціальної допомоги особам без певного місця проживання і занять; • надомне (у відділеннях соціального обслуговування вдома) обслуговування надається літнім людям та інвалідам, частково втратив здатність до самообслуговування і потребують стороннього догляду. Відділення обслуговування вдома організуються при муніципальних центрах соціального обслуговування або при місцевих органах соціального захисту населення. Обслуговування може здійснюватися постійно або тимчасово. Соціально-реабілітаційні заклади для дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями здоров'я також можуть здійснювати надомної обслуговування. Психоневрологічні інтернати і пансіонати для ветеранів та інвалідів можуть створювати патронажні відділення для обслуговування клієнтів вдома. Виділяють такі форми соціальної роботи з індивідом установ і соціальних служб: • соціальні виплати; • соціальні послуги; • консультування; • соціальний патронаж; • соціальний супровід і т.д.