Особливості взаємодії з дитиною

1. Соціальному працівникові потрібно: 1. зважати на вік, стать дитини і рівень її когнітивних здібностей/здатностей; 2.пам’ятати про можливий негативний вплив емоційного стресу на розуміння дитини і сприйняття незнайомого чи малознайомого дорослого; 3.вміти правильно обрати методи збору інформації.

2. Участь дітей в процесі оцінки — одна з умов відновлення особистісного потенціалу, зміцнення самооцінки дитини

2.1. Для розвитку себе як особистості, формування життєвої компетентності дитині надзвичайно важливо: 1. уміти «бачити», що відбувається навколо, і що роблять інші; 2. домагатися, щоб «бачили» її і зважали на її дії; 3. чути, що кажуть інші; 4. говорити самій і зробити так, щоб її почули.

3. Діти надають значення подіям, що відбуваються; переживають відповідні почуття щодо них; мають свої міркування стосовно скерування рішень і яким чином ці рішення виконуватимуться, — і все це потрібно брати до уваги у процесі здійснення оцінки потреб дитини і її сім’ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах.

4. Оцінка потреб: 1. за місцем проживання дитини, сім’ї, 2. в центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, 3. загальноосвітньому навчальному закладі, 4. лікарні, 5. центрі соціально-психологічної допомоги тощо

4.1. метод вивчення дітей цього віку — спостереження.

4.2. У роботі з дітьми дошкільного віку-гра-інтерв’ю

4.3. З дітьми старше 7-8 років можна проводити короткотривале інтерв’ю (до 30 хв.)

4.4. з дітьми підліткового віку -анкета

5. 1.уникнення покарання; 2.самозахист чи захист значущого дорослого; 3.захист друзів від неприємностей; 4.прагнення завоювати визнання та інтерес з боку оточуючих; 5.уникнення покарання; 6.самозахист чи захист значущого дорослого; 7.захист друзів від неприємностей; 8.прагнення завоювати визнання та інтерес з боку оточуючих;

6. Мотивами брехні дітей чи, м’якше кажучи, неправдивої інформації можуть бути:

7. Велике значення для подальшої успішної соціальної роботи з дитиною і сім’єю має якість першої зустрічі з дитиною з метою оцінки її потреб. Зібрана і записана на даному етапі інформація є надзвичайно важливою, а перші контакти з дитиною — ключові.

8. Необхідно зауважити, що батьки мають бути повідомлені про проведення бесіди з їхньою дитиною, місце і час спілкування, ознайомлені з методами оцінки, переліком запитань, що будуть поставлені дитині

9. слухати дитину; вірити дитині (навіть, якщо вона фантазує, подумайте, що вона хоче цим сказати); гратися з дитиною: діти надають перевагу грі, а не формальній розмові; використовувати відкриті запитання, де можливо й наскільки можливо: будьте обережні із запитаннями: «Чому?», — оскільки вони часто сприймаються дітьми як звинувачення; намагатися сісти так, щоб очі знаходилися на одному рівні з очима дитини: увійдіть у світ дитини і зрозумійте його; створити дитині безпечні умови (відчуття безпеки) у місці, де відбудеться зустріч, бесіда; із самого початку домовитися щодо конфіденційності інформації і значення дотримання цього принципу для обох сторін; будувати взаємну довіру поступово, відповідно до потреб дитини: діти не довіряють вам лише тому, що ви — доросла людина; бути терплячим; звертатися до дитини спокійно. Уникати будь-якої агресії, навіть підвищення голосу під час розмови; ставитися серйозно до суджень дитини. Не перебивати її, зрозумівши, що сказала щось не те, дитина може замовкнути; допомогти дитині почуватися невимушено.

10. запропонуйте розповісти про якийсь цікавий випадок з життя; покажіть кілька картинок і обговоріть їх; запропонуйте щось намалювати і обговорити зображене (малюнки допомагають дитині пригадати важливі події, а також встановити контакт між дитиною та спеціалістом); розкажіть щось смішне з вашого життя і попросіть дитину зробити так само; проголосіть щось спірне, даючи зрозуміти, що вони не зобов’язані погоджуватися з вами.

10.1. Слушні прийоми «розговорити» дитину представлені у посібнику для журналіста «Права дитини»

11. говорити неправду для маленької дитини є нормою.

11.1. діти до 3-4 років не здатні брехати

11.2. неправду дитина починає у період активного розвитку мови та уяви (4-5 років)

11.3. Ближче до 6 років, коли формується логічне мислення, діти можуть відрізнити правду від неправди.

11.4. Брехня-маніпуляція властива більш старшим дітям (після 6 років).

11.5. Класична ознака брехні — стриманий без інтонації голос, малорухливість та відсутність жестів чи навпаки повторюваність певних рухів (потирання очей, вух), відведення очей (утім, старша дитина може витримувати погляд дорослого протягом усієї розмови)

12. Активно слухати — означає звертати увагу на те, що дитина говорить і робить, що намагається сказати, а що ще недосяжне для її розуміння. Потрібно не забувати: коли дитину переповнюють емоції, це заважає їй відчути, що її розуміють.

13. Під час спілкування з дитиною з метою оцінки її потреб соціальний працівник повинен: