«Україна в роки революції 1917-21 рр.»

1. Всеукраїнський національний конгрес (6-8 квітня 1917 р.);

2. Перший Всеукраїнський військовий з’їзд (5-8 травня 1917 р.);

3. Другий Всеукраїнський військовий з’їзд (5-11 червня 1917 р.);

4. Всеукраїнські з’їзди селянських і робітничих депутатів (травень-липень 1917 р.)

5. 3УНР

5.1. 1 листопада 1918 р. у Львові почалося повстання що охопило Станіслав, Коломию, Броди, Дрогобич і багато інших міст. Національна Рада закликала галичан брати владу на місцях до своїх рук і готуватися до скликання Установчих зборів. Революція переросла у війну за незалежність і захист від домагань поляків, що проголосили створення Речі Посполитої. 9 листопада 1918 р. УНР сформувала уряд - Тимчасовий Державний секретаріат на чолі з Костянтином Левицьким. Уряд складався з секретаріатів із військових, внутрішніх, земельних, закордонних справ, з публічних робіт і віросповідань. Президентом став Є. Петрушевич. 13 листопада УНР затвердила «Тимчасовий основний закон», відповідно до якого:

5.1.1. 1) новоутворена держава одержала назву Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР); 2) були визначені кордони держави; 3) закріплювалася державна незалежність; 4) визначалися державний устрій, прапор, герб

6. 22 січня 2919 р. на Софійській площі в Києві відбулися урочисті збори, на яких було проголошено „Акт злуки, (об'єднання) українських земель”. Універсал про об'єднання УНР і ЗУНР засвідчив цю подію. Однак об'єднання всіх українських земель залишилося тільки декларацією

7. Зимові походи

7.1. Перший зимовий похід.6 грудня 1919 — 6 травня 1920 рр.

7.1.1. похід Армії Української Народної Республіки тилами Червоної та Добровольчої армій під проводом Михайла Омеляновича-Павленка.Головним завданням Зимового походу було збереження присутності української армії на українській території, у ворожому запіллі, шляхом партизанських дій, в той час, як її Головний Отаман Петлюра, займаючись важливими державними справами, перебував зі своїм штабом у Варшаві.Армія, якій загрожувало цілковите знищення, не лише була збережена, а й виконала намічену операцію; дух війська, пригноблений невдачами осені 1919 року, знову піднявся. Зимовий Похід пришвидшив ліквідацію Добровольчої армії Денікіна. Завдяки Зимовому Походові в українській державності не було перерви між роками 1919 і 1920. Елементи державності — влада, населення, територія — всі ці 5 місяців були в руках Української Народної Республіки — в різний час, в різних місцях, але все на території України.

7.2. Другий зимовий похід. жовтень-листопад 1921 року

7.2.1. В жовтні 1921 командуванням Армії УНР та Повстанчою Командою було розроблено план, який передбачав надання воєнної допомоги партизанському рухові в Україні. Активні дії повстанських загонів повинні були перешкодити вивезенню продовольства з України в Росію і тим самим врятувати населення від голоду (якраз на зиму 1921—1922 рр. прийшовся перший голодомор, спровокований більшовицькою політикою «воєнного комунізму»

7.2.2. Другий Зимовий похід частин Армії УНР став останньою спробою українських національно-державних сил відкритим військовим шляхом здобути незалежність України в ході національно-визвольних змагань 1917-1921.

8. Внутрішня політика П. Скоропадського

8.1. Гетьманський режим примусив робітників працювати більш інтенсивно. Порушувався закон про 8-годинний робочий день, виданий урядом Центральної Ради. Його тривалість на багатьох об’єктах збільшилася до 9-10, а ще на деяких - до 12 годин

8.2. Внутрішня політика Української Держави була зорієнтована і на виконання потреб німецької адміністрації. Влітку 1918 р. в Україні склалася розгалужена система німецьких окупаційних воєнно-економічних організацій, безпосередньо зайнятих вивозом за кордон сировини та продовольства

8.3. В порівнянні з Центральною Радою гетьманський уряд проводив активнішу зовнішню політику.

9. Директорія УНР

9.1. Директорія складалася з 5 чоловік: А.Андрієвський, В.Винниченко, А.Макаренко, С.Петлюра, Ф.Швець. Після повалення влади гетьмана П. Скоропадського Директорія набула диктаторських функцій. У внутрішній політиці Директорія проголосила: поновлення УНР, але без влади Української Центральної Ради, демократичні свободи.

9.2. У зовнішній політиці Директорія орієнтувалася на країни Антанти (Велика Британія, Франція). Але Антанта відмовилася визнати Директорію й розпочала військову інтервенцію (вторгнення) на півдні України. Представники Антанти вимагали реорганізувати Директорію, вивести з Її складу С. Петлюру, а натомість обіцяли надати допомогу в боротьбі з більшовиками.

9.3. У 1919-1920 рр. УНР опинилася в «трикутнику смерті»: на півночі - війська більшовиків; на півдні - війська Антанти й генерала Денікіна, який виступав за єдину й неподільну Росію і нехтував українським національним питанням; на заході - польська армія.

9.3.1. Причини поразки Директорії: 1. Не мала боєздатної армії. Солдати, які були вихідцями з селян, після повалення гетьманського режиму або розійшлися по домівках, або, легко піддаючись агітації більшовиків, переходили на їхній бік.

9.3.1.1. 2. У рядах керівників Директорії не було єдності в погляді на перспективу національно-державної розбудови. Голова уряду В. Чехівський виступав за введення радянської системи влади, але без більшовицьких диктаторських методів. Його супротивники (В. Винниченко) відстоювали парламентську систему. Пошук компромісів вів до нескінченного з'ясування стосунків між партіями й окремими політичними діячами (Б. Винниченко і С. Петлюра).

9.3.1.1.1. 3. Змагання за владу між різними політичними партіями (УСД, українські есери, «боротьбисти») не могла не послабити авторитет Директорії серед населення, особливо серед селян.

9.3.1.2. 3. Змагання за владу між різними політичними партіями (УСД, українські есери, «боротьбисти») не могла не послабити авторитет Директорії серед населення, особливо серед селян.

9.3.2. У квітні 1919 р. армія Директорії фактично було розбита і вже в травні уряд УНР переїхав до Східної Галичини. До влади в Наддніпрянській Україні прийшли народженні Росією радянські владні структури. Ще в січні 1919 р. згідно з декретом так званого Тимчасового робітничо-селянського уряду України була проголошена Українська Соціалістична Радянська Республіка. Очолив уряд УРСР Х. Г. Раковський.

9.4. у Варшаві було укладено угоду між УНР і Польщею, за якою друга визнавала Директорію як "верховну владу УНР". Але це "визнання" коштувало Україні значних територіальних втрат. До Польщі відходила Східна Галичина, Холмщина, Підляшшя, частково Полісся і 7 повітів Волині.

10. Соціально-політичний курс більшовиків в Україні в 1919 . „Воєнний комунізм”.

10.1. 1) скасування товарно-грошових відносин і заміна їх прямим товарообміном, запровадження карткової системи на продукти харчування, зрівняльна система оплати праці; 2) націоналізація промисловості, державний контроль над виробництвом; 3) мілітаризація праці (запровадження загальної трудової повинності населення від 16 до 60 років, трудова мобілізація, робота за трудоднями); 4) запровадження продрозкладки на сел

10.1.1. 5) різке обмеження суверенітету України: КП(б)У - складова частина РКП(б); керівництво профспілками й громадськими організаціями здійснювалося з Москви; 6) утворення в червні 1919 р. військово-політичного союзу радянських республік з метою централізованого керівництва господарством, фінансами і створення єдиного військового командування.

11. УЦР

11.1. Наприкінці січня 1918 р. більшовики захопили Київ і розпочали там червоний терор.

11.1.1. Головні причини поразки військ УЦР у війні з радянською Росією:

11.1.1.1. 1) керівництво УЦР не змогло створити боєздатну національну армію; 2) значна частина населення зайняла нейтральну позицію стосовно подій, що відбувалися; 3) соціальна невдоволеність внутрішньою політикою УЦР у селах і містах (затримка зарплатні залізничникам, робітникам; затримка з проведенням аграрної реформи); 4) віра українських солдатів в обіцянку більшовицького уряду роздати землю і покласти край війні; 5) політична і психологічна непідготовленість керівництва УЦР до війни (українські соціалісти в ЦР вважали, що війна між соціалістичними урядами неможлива в принципі); 6) нездатність керівників національно-визвольного руху повести за собою широкі народні маси.

11.2. Унверсали УЦР

11.2.1. Перший.Декларував проголошення автономії України у складі Росії; визначав, що головним джерелом влади в країні є український народ.

11.2.1.1. Другий.Був певним кроком назад, компромісом із Тимчасовим урядом. Проголошував, що остаточно форму автономії України буде вирішено Установчими зборами Росії.

11.2.1.1.1. Третій.Проголосив Українську Народну Республіку: Україна не відокремлювалася повністю від Росії, але вся влада належала тільки Центральній Раді та Генеральному Секретаріату