Тарас Бульба

1. "То були два здоровенні парубки, які дивилися ще з-під лоба, як усі семінаристи, що лишень покінчали науки. Здорові, рум'яні їхні лиця укривав ніжний пух, що не знав іще бритви. Вони дуже завстидалися з такого батькового привітання і стояли нерухомо, потупивши очі в землю."

2. "... зустрів старий Бульба двох синів своїх, що вчилися в київській бурсі..."

3. "Бідна старенька мати, що звикла вже до таких вчинків свого чоловіка, сумно дивилася на все це, сидячи на лаві."

4. "...бліда, худенька і добра їхня мати, що навіть не встигла ще обійняти своїх синів-соколів..."

5. зовнішність

5.1. "… Бульба скочив на свого Чорта, що скажено рвонувся у бік, почувши на собі двадцятипудову ваготу – Тарас був надзвичайно важкий і дебелий…»;

5.2. «… посивілою в козацьких справах головою».

5.3. «і бабахнувся він, як підрубаний дуб, на землю».

6. сімейний стан

6.1. "Ось дивіться, пани-браття, які молодці! На Січ пошлю їх незабаром".

6.2. "Будьте здорові, сини мої любі: і ти, Остапе, і ти, Андрію!"

6.3. Вона бачила свого чоловіка два-три рази на рік,

7. характер

7.1. «…і заплакав старий кремезний козак».

7.2. : «старий Бульба потрошку розпалювався, розпалювався, нарешті й зовсім розсердився».

7.3. «Все давало йому перевагу над іншими: і його літа, і бувалість, і вміння керувати своїм військом, і величезна ненависть до ворога».

7.4. «Бульба був страшенно впертий. Тарас був із корінних полковників давнього гарту: весь він удався в бойове завзяття і відзначився крицевою щирістю своєї вдачі. Він кохався у простому побуті козацькому…».

7.5. «…промовив слово до козаків, – не на те, щоб їх підбадьорити, бо знав він, що й без того міцний дух мають козаки, а просто самому кортіло висловити все те, що було в нього на серці».

7.6. «Я – козак».