1. Відшкодування при настанні терміну проводиться згідно з рішенням платника податку, яке відображене в податковій декларації (одночасно може бути декілька напрямів відшкодування) шляхом:
1.1. — перерахування грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує;
1.2. — зарахування суми відшкодування в рахунок платежів з податку на додану вартість;
1.3. — зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.
2. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
2.1. 1. Дата здійснення першої з подій:
2.2. — або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) — в рані розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
2.3. — або дата отримання податкової накладної, що засвідчує, факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
2.4. 2. Для операцій із ввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.
3. Порядок обчислення і сплати податку
3.1. Механізм обчислення ПДВ базується на співставленні сум податкового зобов'язання і сум податкового кредиту.
3.2. Податкове зобов'язання — загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.
3.3. Податковий кредит — сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
3.4. Важливим елементом у механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і права платника на податковий кредит.
3.5. ПДВ — це складний податок, який передбачає існування податкових зобов'язань, щодо ПДВ і сум, що підлягають сплаті ПДВ до бюджету.
3.6. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає, на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: — або дата зарахування коштів від покупця (замовники); — або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
3.7. Датою виникнення податкових зобов'язань орендодавця (лізингодавця) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного переданий об'єкта фінансової оренди (лізингу) у користування орендарів (лізингоотримувачів).
3.8. Датою виникнення податкових зобов'язань у разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
3.9. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
4. Світовий досвід організації справляння ПДВ
4.1. Особливе поширення в світовому співтоваристві податок на додану вартість отримав в 50-х роках XX століття. Хоча вперше був запроваджений в Німеччині в 1916 р. як податок на всю суму товарного обороту. Однією з перших країн західної Європи, де був застосований податок на додану вартість, була Франція. Тут ПДВ використовується з 1954 року. Навряд чи можна говорити, що він однаково інтенсивно почав застосовуватися у всіх країнах (наприклад, в Швейцарії він не використовується досі). У США і Канаді так і не змогли знайти переконливих аргументів на користь цього податку, крім того, його вважають таким, що суперечить конституції США.
4.2. Затвердження податку на додану вартість викликало немало суперечок, однак податкове законодавство 57 країн світу (в тому числі 17 європейських) міцно закріпило його як один з основних каналів надходження в дохідну частину бюджету, наприклад, у Франції — 38%, Німеччині — 28%, Іспанії — 24,9%, Данії — 19%, Великобританії — 17% державного бюджету.
4.3. Механізм законодавчого закріплення ПДВ у високо розвинених країнах світу являє ілюстрацію оптимального поєднання фіскальної і стимулюючої функції податків. Незважаючи на значний розмір коштів, що поступають до бюджету через важелі ПДВ, він залишається одним з істотних стимулів, що провокують виробничу активність.
5. Платники та ставки податку на додану вартість. Об'єкт оподаткування
5.1. Платником податку на додану вартість в Україні є:
5.1.1. 1) особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх 12 календарних місяців перевищував 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61 200 грн.)
5.1.2. 2) особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України або отримує від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України, за винятком фізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку
5.1.3. 3) особа, що здійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, що здійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору в порядку, встановленому законодавством
5.1.4. 4) особа, що на митній території України надає послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів через митну територію України
5.1.5. 5) особа, яка відповідальна за внесення податку до бюджету з об'єктів оподаткування на залізничному транспорті
5.1.6. 6) особа, яка надає послуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням таких послуг та отриманих іншими способами, які знаходяться у підпорядкуванні такої особи
5.2. ПДВ в Україні розраховується за двома ставками:
5.2.1. 1) базова ставка — 20% бази оподаткування. Податок додається до ціни товарів (робіт, послуг);
5.2.2. 2) нульова ставка
5.3. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:
5.3.1. а) продажу товарів, що були вивезені за межі митної території України;
5.3.2. б) продажу робіт (послуг), призначених для використання та споживання за межами митної території України;
5.3.3. в) продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах);
5.3.4. г) надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України;
5.3.5. д) продажу переробним підприємствам молока та м'яса (живою вагою) сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;
5.3.6. е) щодо операцій ввезення і продажу газу безпосередньо споживачам, крім бюджетних організацій і населення;
5.3.7. є) продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.
5.4. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з:
5.4.1. — продажу товарів (робіт, послуг), в т. ч. операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
5.4.2. — ввезення (пересилання) товарів на митну територію України;
5.4.3. — вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України