1. Переможені держави
1.1. Припинили існування:
1.1.1. Російська імперія
1.1.1.1. У березні 1917 року в Росії спалахнула революція, яка у 1918 році переросла у громадянську війну. Участь Росії у Першій світовій війні 1914—1918 років поглибила соціально-економічні і політичні суперечності в країні. З початку 1917 року незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух. Страйк на Путиловському заводі в Петрограді, що розпочався 17 лютого 1917 року, став передвісником масових революційних виступів.
1.1.1.2. 2 березня 1917 року цар Микола II зрікся престолу, 3 березня відмовився від трону і його брат Михайло. Була опублікована декларація про програму і склад Тимчасового уряду на чолі з князем Г. Львовим.
1.1.1.3. 7 листопада у Росії відбувся Жовтневий переворот 1917. У ході перевороту Тимчасовий уряд, що перебував у Петрограді — було заарештовано, а центральну владу перебрали на себе лідери більшовиків. 27 січня 1918 року Росія підписала Брестський мирний договір, що означало вихід Росії з Першої світової війни.
1.1.2. Османська імперія
1.1.3. Австро-Угорська імперія
1.1.4. Німецька імперія
1.1.4.1. Німеччина
1.1.4.1.1. За Версальським договором Німеччину зобов'язали платити контрибуцію країнам-переможцям у сумі 132 мільярди золотих марок. У 1923 році франко-бельгійські війська захопили Рурську область, що дало змогу вивозити з Німеччини вугілля і метали. У зв'язку з демілітаризацією заборонялося виробляти складну військову техніку. Країни Антанти отримали необмежене право займатися в цій державі економічною діяльністю.
1.1.4.1.2. Витрати Німеччини становили 150 мільярдів марок. Державний борг збільшився з 5 до 160 мільярдів марок. У 1918 році порівняно з 1913 роком обсяги промислового виробництва скоротилися на 43 %, сільськогосподарського — на 35-50 %, національне багатство зменшилось удвічі. У 1916 році почався голод. Блокована країнами Антанти Німеччина експортувала лише 1/3 необхідних продуктів харчування. Скоротилася заробітна плата, робочий день становив 12 — 14 годин. Держава взяла під контроль виробництво і розподіл.
2. Ліга Націй
2.1. Паризька мирна конференція прийняла вироблений спеціальною комісією Статут Ліги Націй, який став складовою Версальського та інших договорів. Головним органом цієї міжнародної організації були щорічна Асамблея, до якої входили всі члени організації, і Рада Ліги, де були репрезентовані США, Велика Британія, Франція, Японія, Італія, а також п'ять не постійних членів. Рішення з усіх питань мали виноситись одноголосно. Переможені у війні держави, а також радянська Росія не входили до Ліги Націй. Ліга проголошувала розвиток співробітництва між народами і гарантію безпеки післявоєнного світу. Американський сенат, ознайомившись із умовами Версальського мирного договору і зі Статутом Ліги Націй, відхилив його, і США, будучи ініціатором створення цієї міжнародної організації, не увійшли до неї.
3. Держави-переможці
3.1. Велика Британія
3.1.1. Як країна — переможець за Версальським договором отримала значну частину репарацій від Німеччини для покриття господарських втрат, збільшила за рахунок Німеччини і Туреччини свої колонії, територія яких досягла 35 мільйонів кілометрів квадратних, а населення — близько 450 мільйонів осіб
3.1.2. У Великій Британії різко зменшилися основні показники: національного багатства — на половину; промислового виробництва — на 20 %; експорту товарів — удвічі. Розвивалися галузі, що працювали на військову промисловість (металургійна, хімічна, виробництво зброї). Державна політика спрямовувалась на примусове кооперування підприємств. Лише борг перед США становив 4 мільярдів доларів (виплати становили до 40 % від держбюджету країни впродовж багатьох років)
3.2. Франція
3.2.1. Версальський договір зміцнив позиції французької економіки. Лотарингія постачала залізної руди стільки, скільки вся Франція, а Саарська область забезпечувала країну кам'яним вугіллям
3.2.2. У Франції загальні втрати під час війни оцінюються в 134 мільярдів золотих франків, з них людські втрати становили: убитих — 1,4 мільйонів осіб, покалічених — 0,7 мільйонів осіб (понад 10 % працездатного населення). Німеччина окупувала й зруйнувало господарство 10 найрозвиненіших департаментів Франції. За 1914—1918 роки промислове виробництво скоротилося на 40 %, сільськогосподарське — на третину, експорт — майже на половину. Нестача палива і сировини змушувала промисловців інтенсифікувати виробництво шляхом упровадження нових техніки і технологій, раціоналізації виробництва. Країна імпортувала значну частину сільськогосподарської продукції. Величезні витрати на військові потреби підірвали стабільність французької валюти. Країна перестала відігравати роль світового кредитора, особливо після втрати інвестицій (приблизно 4 мільярдів доларів), вкладених у Російську імперію. Загальний державний борг у 1920 році становив 300 мільярдів франків, з них 62 мільярди франків — це зовнішній борг.
3.3. США
3.3.1. США за роки Першої світової війни перетворилося на високо розвинуту індустріальну державу, наймогутнішу країну світової економіки, національне багатство якої зросло на 40 %, де було сконцентровано 1/2 золотого запасу світу, вартість промислової продукції збільшилась з 23,9 до 62 мільярдів доларів. Пришвидшився процес концентрації промисловості та банківської системи. На початку 1920-х 2/3 промислового виробництва та 50 % працівників було сконцентровано у найбільших монополіях. США вступили у війну у квітні 1917 року. Статус нейтральної країни дав їм змогу постачати країнам, що воювали, військові матеріали, продовольство, сировину. Обсяги зовнішньої торгівлі зросли вдвічі, вартість експорту — втричі (з 2,4 до 7,9 мільярдів доларів)
3.3.2. США вжили систему заходів щодо врегулювання економіки: надали монополіям державні замовлення, кредити, спрямувала державні інвестиції в галузі, пов'язані з військовим виробництвом, створили управління з контролю над сферами економіки, діяльність яких контролювала військово-промислова рада. Змінився міжнародний фінансовий статус США. Країна ліквідувала майже половину заборгованості, стала кредитором багатьох держав на загальну суму 15 мільярдів доларів. США встановили своє економічне панування в Латинській Америці, торгівля з країнами якої впродовж 1913—1920 років збільшилась на 40 %.