1. Б. Муссоліні уклав із Папою Римським «Латеранський конкордат» про взаємне визнання Ватикану та Італійського королівства суверенними державами. Церква зберігала свій вплив на сімейні відносини та освіту, а італійський уряд виплачував Папі Римському грошові компенсації за відмову від претензій на весь Рим
2. Італія в 1922—1939 рр.
2.1. Уряд, який очолив Б. Муссоліні, був коаліційним
2.1.1. У 1924 р. відбулися парламентські вибори
2.1.1.1. Оголошену перемогу фашистів у новообраному парламенті піддав сумніву депутат-соціаліст Дж. Маттеоті, за що був убитий. Опозиційні сили утворили «Авентинський блок», вимагаючи відставки Б. Муссоліні й розпуску парламенту
2.2. У 1925 р.
2.2.1. Б. Муссоліні заявив, що розпочинається друга хвиля боротьби за владу, і висунув гасло: «Усю владу фашистам!».
2.3. в 1926 р
2.3.1. Після усунення з парламенту опозиції, він провів через парламент низку надзвичайних законів
2.3.1.1. Відповідно до них голову уряду призначав король, а не парламент. Від відповідальності перед останнім так само звільняв монарх. Уряд отримав право видавати замість законів декрети, місцеві органи влади було замінено префектами, яких призначав дуче
2.3.1.1.1. У країні встановилися терор й однопартійна система. Лише за один день у країні було заарештовано 12 тис. комуністів.
3. Корпоративна держава — у фашистській Італії: одна з державних форм авторитарного режиму
3.1. У 1927 р
3.1.1. ббуло прийнято «Хартію праці», яка проголосила страйки кримінальним злочином і започаткувала запровадження корпоративної системи в економіці держави, що мала забезпечити «спільні національні інтереси»
3.2. У 1934 р
3.2.1. в країні існувало 22 корпорації, що об’єднували промисловців, трудящих через нові контрольовані владою профспілки й посадовців фашистської партії. Взаємовідносини особи й держави в тогочасній Італії
3.3. У 1929 р.
3.4. 9 травня 1936 р.
3.4.1. Італію проголосили імперією
3.4.1.1. Почалося масове військово-патріотичне виховання дітей із чотирьох років. Створювалися нові молодіжні організації, що мали прищеплювати культ сили і волі.
3.5. У 1938 р.
3.5.1. В Італії з’явилися расові закони. Чиста арійська італійська раса оголошувалася вищою за інші
3.6. в 1924 р.
3.6.1. І талійські сили нарешті заволоділи портом Фіуме. Італія встановила дипломатичні відносини із СРСР. Через два роки було досягнуто домовленості з Великою Британією про перерозподіл сфер впливу в Ефіопії на користь Італії.
3.7. Ідеологічно близькою до Італії була Німеччина
3.7.1. у 1938 р.
3.7.1.1. «Сталевий пакт»
3.8. У квітні 1939 р.
3.8.1. Італія окупувала Албанію, яку також вважала сферою своїх інтересів
4. Наслідки Першої світової війни для Італії
4.1. У Першій світовій війні загинули понад 600 тис. осіб, 1 млн було поранено і 700 тис. залишилися інвалідами
4.1.1. Загальні збитки від війни склали третину національного багатства країни
4.1.1.1. Італія приєдналася до Антанти, сподіваючись задовольнити свої територіальні претензії після війни
4.1.1.1.1. Італійське суспільство охопили зневіра й розчарування у «вкраденій перемозі»
5. Італія в 1919—1922 рр. Виникнення фашизму
5.1. У 1919—1920 рр. країну охопила глибока криза, що увійшла в історію як «червоне дворіччя». Поновився страйковий рух, учасниками якого стали понад 2 млн осіб. Вони вимагали 8-годинного робочого дня, збільшення заробітної плати, укладення колективних договорів з адміністрацією.
5.1.1. Уряд обіцяв збільшити заробітну плату робітництву. Проте після повернення заводів і фабрик під контроль власників останні відмовилися це робити. Страйкарі втратили довіру до уряду, профспілок і лівих партій, що закликали їх припинити боротьбу.
5.1.1.1. Італійський фашизм виник у 1919 р. й, спираючись на ідеї реваншизму, антикомунізму й соціальної демагогії, об’єднав усіх незадоволених ситуацією в країні
5.1.1.1.1. Осередки італійських фашистів називалися бойовими союзами
5.2. Восени 1919 р. їхній збройний загін, очолюваний Г. д’Аннунціо, захопив порт Фіуме, який Антанта обіцяла передати Італії, але не зробила цього. Після цього послідовників Б. Муссоліні в суспільстві почали сприймати як самовідданих патріотів Італії.
5.2.1. На виборах 1919 р. вони не здобули жодного місця в парламенті
5.2.1.1. У листопаді 1921 р. на з’їзді своїх союзів у Римі вони створили Національну фашистську партію, яку очолив Беніто Муссоліні і проголосили курс на здобуття влади
5.2.1.1.1. Однак чимало італійців підтримували такі дії прибічників Б. Муссоліні. На виборах 1921 р. фашисти вже здобули 35 місць у парламенті. Країна прагнула «сильної влади», яка поверне їм віру у велике майбутнє Італії. «Демократія для ситих», — казали італійці