"Осягнення освіти як цінності. Еволюція ціннісної феноменології освіти"
by Ірина Іваненко
1. Цінність – це певні загальні норми та принципи, які визначають цілеспрямованість людського життя, надають йому сенсу, визначають напрями діяльності та мотивують людські вчинки.
2. Жодної логічно побудованої схеми чи критеріїв, за якими формується система цінностей, не існує. Зважаючи на принцип відносності, необхідно визнати, що усі мислимі шкали є рівнозначними. Дотепер у науковій літературі не існує загальноприйнятого визначення цінностей освіти. У широкому сенсі освіта як цінність може розглядатися як глобальна, національна (державна), суспільна, регіональна й особистісна цінність. Можливимм є й будь-який інший поділ, але зважаючи на означений, дамо наше розуміння такого поділу.
2.1. Глобальна цінність освіти полягає у тому, що вона забезпечує відтворення цивілізації в усій різноманітності культур, створює передумови для їх широкого взаємопроникнення, взаємозбагачення та розвитку.
2.2. Національна (державна) цінність освіти полягає в тому, що потенціал та конкурентоспроможність кожної держави безпосереднім чином визначається якістю відтворення широкого контенту культури та можливостей її розвивати у нових історичних умовах.
2.3. Суспільна цінність освіти визначається рівнем суспільного усвідомлення значення освіти для розвитку громадянського суспільства та його інституцій, готовністю відстоювати та забезпечувати пріоритетність освіти перед державою.
2.4. Регіональна цінність освіти полягає у можливості вибудовувати регіональну стратегію розвитку на основі досягнень освіти і науки з урахуванням природних, історичних та національно-культурних відмінностей.
2.5. Особистісна цінність освіти визначається індивідуальною вмотивованістю і стимулюючим ставленням людини до рівня і якості власної освіти.
3. Упродовж існування освіти її ціннісна феноменологія зазнавала й продовжує зазнавати еволюції. Механізм цієї еволюції являє собою процес зміни статусів компонентів: актуальний компонент освіти попередньої епохи чи більш короткого відтинку часу набуває статусу традиційного в нових умовах, а потенційний ціннісний компонент попередньої освітньої моделі стає актуальним.
3.1. Освіта в умовах індустріальної цивілізації є у такій же мірі раціональною, в якій раціональними були пріоритети й цінності індустріального суспільства.
3.1.1. Для людини, суспільства й держави в індустріальну епоху цінність освіти полягала в тому, що було забезпечено виокремлення з потоку знань базових знань, необхідних для прийняття оптимальної організації виробничого процесу та забезпечення стабільного функціонування суспільно-політичних інститутів.
3.2. Освіта як цінність в умовах інформаційного суспільства націлена на інноваційний інтелект, тоді як рівень свідомості, моралі в сучасних умовах виглядає другорядною метою, що досягається опосередковано, нерідко не завдяки, а всупереч усталеним моделям формальної освіти.
3.3. У процесі еволюції ціннісного виміру освіта як феномен пройшла три умовні етапи, кожен з яких відповідав певному типу культури, що домінувала в ті часи.
3.3.1. три умовні етапи
3.3.1.1. Архаїчній культурі відповідав традиційний тип освіти
3.3.1.2. Культурі індустріальної епохи уповні відповідав інструктивний тип освіти
3.3.1.3. Теперішній постіндустріальний тип культури, що утверджується, потребує неперервної освіти креативного, інноваційного типу, де характер соціокоду – універсальні компетенції; домінуючий спосіб фіксації цифровий; спосіб передачі - необмежений формами, часом та відстанями.