Аналіз та класифікацію визначень поняття «освіта» в науково-педагогічній літературі

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
Аналіз та класифікацію визначень поняття «освіта» в науково-педагогічній літературі by Mind Map: Аналіз та класифікацію визначень поняття «освіта» в науково-педагогічній літературі

1. 2. Освіта сьогодні є головною моральною підвалиною суспільства, вона має бути спрямована в майбутнє. Від неї залежить, яким буде наше суспільство завтра, куди воно піде, як буде жити далі.

2. 1. У педагогічній літературі зустрічаємо різноманітні підхо¬ди до визначення поняття «освіта». Так, коли йдеться про ступені освіти, то користують¬ся такими поняттями, як «по¬чаткова», «середня», «вища». Коли говорять про зміст і ха¬рактер освіти, то визначають «загальну», «політехнічну», «професійну» освіту. Коли кон¬кретизують спеціалізацію, то вживають такі поняття, як технічна, сільськогосподарська, медична, економічна, педагогічна освіта тощо. Ці поняття в одних випадках істотно розрізняються, а в інших тією чи іншою мірою збігаються.

3. 5. Прибічники матеріальної теорії вважали, що головна мета освіти — передача уч¬ням як можна більшого об'єму корисних знань із різних галузей науки. Цей підхід поділяє Я.А. Коменський. Англійський філософ Герберт Спенсер зробив спробу створити класифікацію знань за ступенем їх практичної значущості.

4. 4. На думку українського вченого В.Б.Шевченка, освіта - це поняття української філософії і культури, що теоретично фіксує, виражає і пояснює соціокультурне самовідтворення конкретно взятої нації і, зрештою, всього людства. Педагогічно освіта розуміється як школа, в якій спеціально створений у суспільстві «цех» учителів навчає учнів і студентів.

5. 3. У сучасному світі освіта - один із найдавніших соціальних інститутів, що викликаний потре¬бами суспільства відтворювати і передавати знання, уміння, навички, готувати нові покоління для життя, готувати суб’єктів соціальної дії для вирішення економічних, соціальних, культурних проблем, що стоять перед людством. У житті людини навчання займає тривалий період. Соціокультурний підхід дозволяє простежити динаміку галузі освіти, характер якісної взаємодії освіти з іншими сферами життя суспільства, усвідомити реальний процес становлення та розвитку суб’єкта під впливом освіти.

6. 6. Представники формальної теорії освіти розглядали навчання лише як засіб розвитку розуму. У змі¬сті освіти переважали предмети, які виконували функцію «гімнас¬тики розуму». Прибічники цього напряму були ще в давні часи. Так, Гераклід говорив, що «багатознання розуму не навчає». На думку И.Г. Песталоцці, головною метою навчання повинно бути посилення правильності мислення учнів або формальна освіта. Такої ж думки додержувався А. Дістервег.

7. 7. На рубежі XIX і XX століть американський психолог, педагог, філософ Джон Д’юі обгрунтував прагматичну концепцію змісту осві¬ти, у відповідності до якої основу шкільної освіти повинен складати розвиток практичного досвіду дітей. Для цього дітей слід залучати до тих видів діяльності, які дозволили цивілізації стати тим, чим вона є, вчити дітей готувати їжу, шити, залучати до рукоділля та ін. Таким чином, реконструкція соціального досвіду була осно¬вним крітерієм для визначення змісту освіти.

8. 8. Сучасне визначення «освіти» — це цілеспрямована пізнавальна діяльність людей з отримання знань, умінь та навичок або щодо їх вдосконалення. Процес і результат засвоєння особистістю певної системи наукових знань, практичних умінь та навичок і пов’язаного з ними того чи іншого рівня розвитку її розумово-пізнавальної і творчої діяльності, а також морально-естетичної культури, які у своїй сукупності визначають соціальне обличчя та індивідуальну своєрідність цієї особистості.