1. Відокремлені прикладки
1.1. Відокремлюються
1.1.1. 1. якщо вона стосується власного імені і стоїть після нього. 2. якщо вона стосується власного імені, стоїть перед ним, але має додаткове обставинне значення. 3. якщо вона стосується загального іменника, стоїть після нього і є поширеною. 4. якщо вона стосується особового займенника. 5. відносяться до уявного займенника у неозначено-особовому речення. 6. виражена сполученням слова чоловік, чолов'яга, дівчина, хлопець, дід, людина і под. з іншими словами.
1.2. Не відокремлюються
1.2.1. якщо прикладка, що стоїть перед пояснювальним словом, має тільки означальне значення.
2. Відокремлені означення
2.1. Відокремлюються
2.1.1. 1. якщо вони стосуються члена речення, вираженого особовим займенником. 2. якщо вони стоять після означуваного слова-іменника, особливо, якщо перед ним уже є означення. 3. якщо вони виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, який стоїть після означуваного слова. 4. якщо вони виражені дієприкметниковим зворотом або одиничним дієприкметником, який стоїть перед означуваним словом, але має обставинно-причинове значення. 5. якщо поширене чи непоширене означення відмежоване від означуваного слова іншими членами речення.
2.2. Не відокремлюються
2.2.1. поширені означення, виражені дієприкметниковими зворотами, що стоять перед означуваним іменником і не мають додаткових обставинних відтінків значення.
3. Відокремлені додатки
3.1. Відокремлюються
3.1.1. якщо додатки, виражені іменниками або займенниками із крім, окрім, опріч, за винятком, на відміну від, поряд з, замість, зокрема, навіть, включаючи, наприклад.
3.1.2. Додатки, що відокремлюються, можуть: 1. означати предмет, який чимось відрізняється від інших названих у реченні предметів. 2. конкретизувати зміст сказаного. 3. вказувати на заміщення предмета.
3.2. Не відокремлюються
3.2.1. якщо прийменник "замість" можна замінити прийменником за (=взамін), іменник або займенник із ним не відокремлюють.
4. Відокремлені обставини
4.1. Відокремлюються
4.1.1. 1. якщо вони виражені дієприслівниковими зворотами. 2. якщо вони виражені одиничними дієприслівниками. 3. коли два й більше дієприслівникові звороти, з'єднані між собою інтонацією або повторюваними сполучниками. 4. якщо дії, названі дуєсловом-присудком і фразеологічним дієприслівниковим зворотом, мисляться як дві різні дії, а не одна. 5. якщо обставина виражена іменниками зі словами: незважаючи на..., починаючи з..., на випадок..., за наявності... .
4.2. Не відокремлюються
4.2.1. 1. виражені одиничними дієприслівниками обставини, якщо вони стоять безпосередньо після дієслова-присудка і мають значення обставини способу дії. 2. дієприслівники, близькі своїм значенням до прислівників, незалежно від їхнього місця стосовно присудка. 3. дієприслівникові звороти - фразеологізми, якщо вони стоять після дієслова-присудка і становлять із ним єдине змістове ціле.