(Мисик Катерина, 13 група) Класифікація основних груп дітей з особливостями психофізичного розвитку:

1. Діти з аутичним спектром розвитку

1.1. Аутизм особливий розлад розвитку емоційно-вольової сфери, при якому спостерігаються складні поєднання загального психічного недорозвинення дитини, а саме: затриманий, ушкоджений та прискорений розвиток її окремих психічних функцій. Можливо виділити у дітей специфічні прояви аутизму, які значною мірою залежать від ступеня тяжкості аутизму. Основними з них є: дефіцит потреби у спілкуванні, афективна дезадаптація, порушення поведінки внаслідок недорозвитку регулятивних функцій, варіативність і специфічність інтелектуального та мовленнєвого розвитку.

1.1.1. Корекційно-розвивальне навчання при роботі з дошкільниками, які мають аутичний спектр розвитку, спрямоване, в першу чергу, на розвиток комунікативних, соціальних, академічних здібностей і поведінки у повсякденному житті. Спрямовувати навчально- виховний процес мають відповідні спеціалісти: спеціальні психологи, корекційні педагоги. Оточення у групі має структуруватися таким чином, щоб програма для дитини була послідовною та передбачуваною. Діти з аутичним спектром розвитку краще навчаються, коли інформація презентується візуально та вербально. Взаємодія із здоровими однолітками надзвичайно важлива, оскільки є моделлю відповідного мовленнєвого спілкування та соціальної поведінки. Для подолання труднощів при засвоєнні нових навичок, потрібно таким чином розробити програми взаємодії з батьками, щоб навчальна діяльність та досвід переносилися і практикувалися вдома.

2. Діти з порушеннями інтелектуального розвитку

2.1. Порушення інтелектуального розвитку спричинені ураженням центральної нервової системи. Органічна недостатність мозку має не прогресуючий характер, тому такі діти здатні до поступального пізнавального розвитку, хоча зі значними труднощами. Для таких дітей характерне стійке порушення пізнавальної діяльності, що виявляється в обмеженості сприймання, мовлення, уваги, пам’яті, відтворення сприйнятого і вивченого. Діти зазначеної нозологічної групи мають певні обмеження таких здібностей як комунікація, самообслуговування та соціальні навички. Психічні та моторні функції у таких дітей розвиваються повільніше у порівнянні з їх однолітками. Уміння абстрагуватися та логічно міркувати у дітей з вадами розумового розвитку майже не формується.

2.1.1. При організації корекційно-розвивального та навчально- виховного процесу вихователі мають чітко дотримуватись рекомендацій колекційного педагога та тісно співпрацювати з ним. Корекційно-розвивальне навчання, в першу чергу, повинно бути направлене на розвиток таких психічних процесів як пам’ять, увага, мовлення, мислення. Вихователі спільно з корекційними педагогами, спеціальними психологами та батьками працюють у формуванні таких навичок у дитини:  самообслуговування та особистої гігієни;  побутові навички;  спілкування з дорослими та однолітками;  основи здоров’я та безпеки;  соціальні навички.

3. Діти з порушеннями опорно-рухового апарату

3.1. У 30-40 % наявна розумова відсталість різного ступеня, в інших – при задовільному розвитку логічного мислення часто відбувається недорозвинення функцій, пов’язаних з недостатнім просторовим аналізом і синтезом. Ці фактори впливають на розвиток дитини, психічні функції формуються нерівномірно, що веде до вторинної затримки психічного розвитку. Мовленнєві труднощі, порушення міміки, інколи слинотеча можуть створювати більш погане враження про інтелектуальний розвиток дітей, ніж це є в дійсності. Дійсний психічний стан можна визначити лише шляхом уважного спостереження та спеціальних методів діагностики. Дітям цієї категорії властиві емоційна збудливість, зміна настрою. У міру дорослішання в них виникає почуття неповноцінності, безпомічності. У зв’язку з цим можуть розвиватись патологічні риси характеру – замкнутість, відстороненість від реальної дійсності.

3.1.1. Діти із ДЦП та вадами розвитку опорно-рухового апарату, залежно від рівня інтелектуального розвитку та ступеня вираженості основної недуги, можуть проходити реабілітацію та навчання в спеціальних дошкільних навчальних закладах та дошкільних навчальних закладах з інклюзивною формою навчання, в яких мають змогу навчатися за загальною або спеціальною програмою навчання і виховання. Із віком дитини збільшується питома вага педагогічних і соціальних реабілітаційних заходів порівняно з медичними. У старшому дошкільному віці важливу роль відіграє педагогічна корекція, спрямована на стимуляцію інтелектуального розвитку й усунення негативних тенденцій у поведінці.

4. Діти із затримкою психічного розвитку

4.1. Окрім загальних проявів особистості дітей із ЗПР у них інколи проявляються такі риси, які зумовлюються хворобливими порушеннями функціонування нервової системи. На тлі надлишкової виснаженості, загальмованості нервових процесів у деяких дітей проявляються такі характеристики, як млявість, боязкість, плаксивість. Надлишкова збудливість, яка також пов’язана зі швидким виснаженням, веде до бурхливих реакцій до зауважень, до постійних конфліктів з товаришами, бійок. На порушення поведінки негативно впливає і мікросоціальне середовище, в якому ці діти виховуються, особливо їх положення в колективі, досвід неуспішності навчання в школі

4.1.1. У роботі з дітьми, які мають ЗПР важливо забезпечити їх готовність до навчання у школі: розвиток дрібної моторики, фонематичного слуху, формування правильної звуковимови, уточнення доматематичних понять, формування соціально прийнятої поведінки.

5. Діти з порушеннями зору (сліпі, осліплі, зі зниженим зором)

5.1. Особливості психофізичного розвитку дітей з порушеннями зору спостерігаються передусім у сфері чуттєвого пізнання: у дитини порушуються зорові відчуття та сприймання, що впливає на формування кількості зорових уявлень, а це, у свою чергу, відбивається на формування образів, уявлень, понять, мовлення; порушується співвідношення образного та понятійного в мисленнєвій діяльності; спостерігаються особливості емоційно-вольової регуляції; знижується пізнавальна активність і послаблюється розвиток пізнавальних процесів.

5.1.1. З такими дітьми потрібно розпочинати корекційно-розвиткову роботу якомога раніше, для попередження виникнення вторинних та навіть третинних порушень розвитку. Комп’ютерні технології, оптичні та відео засоби можуть допомогти при навчанні та вихованні дітей з порушеннями зору різної складності. Саме в дитячому садочку потрібно сформувати у дитини передумови для наступного успішного оволодіння шрифтом Брайля. При роботі з дітьми дошкільного віку з порушеннями зору потрібно спиратися на тактильний та слуховий гнозис, розвивати навички комунікації, орієнтування в просторі, мобільності. Вихованцям із залишковим зором може знадобитися допомога у розвитку навичок користування залишковим зором. Діти, які окрім порушень зору, мають інші розлади, більшою мірою потребують удосконалення навичок самообслуговування.При організації корекційно-розвиткового процесу з дітьми з порушеннями зору важлива наступність у роботі тифлопедагога, логопеда та вихователя.

6. Діти з порушеннями слуху (глухі, оглухлі, зі зниженим слухом);

6.1. Нормальна функція слухового аналізатора має особливе значення для загального розвитку дитини. Стан слуху має вирішальний вплив на мовленнєве і психічне становлення дитини. За його відсутності дитина самостійно, без спеціального впливу зовні не може оволодіти словесним мовленням. Крім того, дитина не може контролювати вимову різних звуків. Відсутність або недостатній розвиток мовлення ведуть до порушень у розвитку інших пізнавальних процесів, насамперед словесно-логічного мислення та словесної пам’яті.

6.1.1. Глухі діти з дошкільного віку мають виконувати спеціальні вправи для розвитку мовлення та навичок спілкування. Важливо, щоб фахівці працювали спільно аби навчити дитину максимально використовувати її залишковий слух навіть тоді, коли перевага надається жестовій мові. Навчально-виховний процес для глухої або слабочуючої дитини побудований за спеціальною програмою, яка враховує принципи загальних закономірностей розвитку дітей дошкільного віку та сензитивних періодів у розвитку психічних функцій, структури сенсорного дефекту, індивідуальних особливостей дітей, реалізації діяльнісного підходу до виховання, проведення всіх видів навчальної та корекційної роботи в руслі основних видів дитячої діяльності. Передбачено фронтальну та індивідуальну форми навчання.

7. Діти з порушеннями мовлення (дислалія, дисфонія чи афонія, ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, афазія, дислексія, дисграфія, дисорфографія, фонетико-фонематичне недорозвинення мовлення, загальне недорозвинення мовлення)

7.1. Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації. Деякі порушення звуковимови пов’язані з вадами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами. Вважається, що комунікативні здібності дитини уповільнені, коли вона помітно відстає від своїх однолітків у розвитку мовленнєвих навичок. Іноді дитина може мати краще розвинуті здібності до розуміння, порівняно з можливостями висловлюватися.

7.1.1. Оскільки всі комунікаційні розлади потенційно можуть привести до соціальної та навчальної ізоляції дітей, важливо вчасно розпочати відповідні корекційні заходи. Будь-яка вікова затримка у розвитку мовлення може спричинити подальші проблеми у навчанні. Мозок має таку здатність, що у віці до 5 років легше вивчати мову та розвивати комунікативні здібності. Коли дитина страждає на порушення опорно- рухового апарату, зниження слуху та порушення інтелектуального розвитку, майже завжди вона має і відхилення мовленнєвого розвитку, яке розглядають як вторинне порушення розвитку. При роботі вихователя з дітьми з порушеннями мовленнєвого розвитку первинного характеру на перший план виходить тісна співпраця з логопедом. Логопеди допомагають вихователям у визначенні цілей, методів та прийомів у корекційно-розвивальному навчанні та вихованні таких дітей. Робота вихователя направлена, в першу чергу, на розвиток всіх сторін мовлення дитини та попередження виникнення вторинних порушень розвитку.