Герої твору "Тіні забутих предків"

1. Палагна

1.1. ... Його Палагна була з багацького роду, фудульна, здорова дівка, з грубим голосом і волосатою шиєю. Правда, вона любила пишне лудіння, і немало десь піде грошей на шовкові хустки та дорогі згарди…

1.2. Палагна сама сідлала свого коня і закладала червоний постіл в стремено так гордо, неначе всі гори належали тільки до неї.

2. Мольфар Юра

2.1. “Про нього люди казали, що він богує. Він був як бог, знаючий і сильний, той градівник і мольфар. В своїх дужих руках тримав сили небесні й земні, смерть і життя, здоров’я маржини й людини, його боялись, але потребували усі…”

2.2. “погляд чорних пекучих очей мольфара…”

2.3. “Бачила мережані шви кептара… блискучі зуби в отворі рота… напівпідняту руку…”

3. Детальний аналіз

4. Чугайстир – добрий лісовий дух

4.1. «Він був без одежі. М’яке темне волосся покривало все його тіло, оточувало круглі і добрі очі, заклинилось на бороді й звисало на грудях… Се був веселий чугайстир, добрий лісовий дух, що боронить людей од нявок. Він був смертю для них: зловить і роздере»

5. Марічка Гутенюк

5.1. …погляд у Марійки м’який, звичайно глибокий і зажурений, в усміху несказанно лагідний і гарний…”

5.2. “Одначе її тонке, ніжне обличчя з ясними лагідними очима усмиряло враження її занедбаного вигляду.”

5.3. “Була се слабосильна, ще доволі молода жінка з ніжними рисами обличчя, на якім за першим поглядом було пізнати, що тяжка, ненастанна праця й жура, що гнітила її, надали її п’ятно старості.”

6. Іван Палійчук

6.1. “Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родині Палійчуків…”

6.2. …Іван все плакав, кричав по ночах, погано ріс і дивився на неню таким глибоким, старече розумним зором, що мати в тривозі одвертала од нього очі. Не раз вона з ляком думала навіть, що то не од неї дитина. Не “сокотилася” баба при злогах, не обкурила десь хати, не засвітила свічки — і хитра бісиця встигла обміняти її дитину на своє бісеня…”

6.3. . “… маленький і білий, наче банька кульбаби, безстрашно забирався у темний ліс…”

6.4. “…росла дитина, …Але так само була чудна. Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить…”

7. Щезник-злий дух

7.1. «На камені, верхи, сидів щезник, скривив гостру борідку, нагнув ріжки і, заплющивши очі, дув у флояру»

8. Нявка

8.1. Він бачив перед собою Марічку, але йому дивно, бо він разом з тим знає, що то не Марічка, а нявка. Йшов поруч із нею й боявся пустити Марічку вперед, щоб не побачить криваву діру ззаду у неї, де видно серце, утробу і все, як се у нявки буває» (про зустріч Івана із нявкою під виглядом Марічки).»