1. Маруся Чурай
1.1. Маруся про себе
1.1.1. "Я-навіжена.Я-дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий."
1.1.2. "Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає".
1.1.3. А я все жду. Та не така й біднесенька. Не думай, Грицю, справді не така. Бо я чекаю не кого, а месника. Я ж лицаря чекаю, козака
1.1.4. Я цілувала його віченьки, аж поки місяць не погас. Щаслива тобі цяя ніченька, остання, може, у нас!..
1.2. Бобренчиха розповідала про Марусю
1.2.1. "В ту ніч вона сама його до себе, розпутниця, обманом затягла."
1.2.2. "Яка стоїть немов свята та божа. Ото така вже вдача потайна. Бо на обличчя з янголами схожа, але в душі — то чистий сатана."
1.2.3. В тії Марусі що не слово — нáсторч. Таж там росте на хаті кропива. Мені таку невістку ані нá оч, ні нá оч, сину, поки я жива!
1.2.4. Хіба то дівка? То ж таки ледащо. Усе б співала. Боже упаси! Ми вже й без неї з'їхали нінащо, а з нею геть вже зійдемо на пси.
1.3. Свідки про Марусю
1.3.1. "Чурай Маруся, що його любила, любила, справді, вірно і давно, тоді його із ревнощів убила, підсипавши отруту у вино."
1.3.2. "Ну, ті сказали, що Маруся — відьма, що у Полтаві гіршої нема."
1.4. Іван Іскра захищав Марусю у суді
1.4.1. "Вона піснями виспівала душу Вона пісні ці залишила нам"
1.4.2. "Ця дівчина не просто так, Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа. Коли в похід виходила батава, Її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні"
2. Галя Вишняківна
2.1. А Галя дбала в скриню та в комору.
2.2. Такі пухкі у Галі рученята, коса білява, куца і товста. Як реп'яшки, зелені оченята і пишно закопилені вуста.
2.3. Глуха до пісні, завжди щось спротивить.
3. Горпина Чураїха
3.1. І серед того всього буйноцвіту — вона одна, зоключена, стара. І вже ніхто не вернеться ніколи. І хата вмре... і я вже не прийду... І лиш на схилах монастирські бджоли бринять у монастирському саду...
3.2. "Тут двоє матерів, твоя і Божа".
4. Гордій Чурай
4.1. Про Гордія
4.1.1. "…пішов у смерть — і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб'є."
4.1.2. Чурай не терпів кривди, знущання над людьми.
4.1.3. Швидкий на розум, чистий серцем.
4.1.4. Був полум'яним патріотом, мужнім оборонцем своєї землі.
4.2. Маруся про батька
4.2.1. Мій батько так не вмів. Він знав одне — боротись до загину.
4.2.2. Жили од нас за третім перелазом. Мій батько співчував йому, невдасі. Вони іще й парубкували разом, і поженились десь у одночассі.
5. Северин Наливайко
5.1. Боровся за свободу, як личить козаку, спалили в мідному бику.
6. Мартин Пушкар
6.1. — Ще не старий. І силу мав, і силу (про ньго потім думу іскладуть. Мине сім літ – і голову цю сиву Виговському на списі подадуть)
6.2. ...Мартин Пушкар додому відпустив свій полк Полтавський в п'ятдесятім році, щоб кожен собі добре погостив, але щоб так — із шаблею при боці
6.3. Той монастир недавно збудували. Там дзвони є на різні голоси. Його Пушкар з Іваном фундували, раніш були ліси там та ліси.
7. Іван Іскра
7.1. Кого в цім ділі шкода, так це Івана Іскру. То - козак.
7.2. Любив же він Марусю, не дай Боже!
7.3. Я, може, божевільним тут здаюся.
7.4. Той вершник зветься Іскрою Іваном. Йому сьогодні тяжче ніж кому.
7.5. А більш мовчить, не щедрий на слова.
7.6. Він, - каже, - хитрий, - каже, - потайний.
7.7. Не дбав я про славу, не дбав про майно,— я мушу вернутись живий до Полтави, а там хоч і вмерти, мені все одно.
7.8. Ти любиш не цю, Іване. Ти пам'ять свою кохаєш.
7.9. Прощай, Іване, найвірніший друже, шляхетна іскро вічного вогню.
8. Бобренчиха
8.1. Бобренчиха не те щоб хорувала, ні, то вже вдача. Все, було, невлад, все їй не так, і чоловік, і хата.
8.2. Така була висока і цибата, як чапля з Перещепинських боліт. Все скаржилась, ходила якось боком. Кляла Бобренка на усі лади.
8.3. Було, не вип’є, бідна, і не з’їсть,— уся пішла в роботу і у злість.
9. Грицько Бобренко
9.1. Гриць сам про себе
9.1.1. А я такий, я матір поважаю. Я впоперек їй слова не скажу.
9.1.2. Я мучуся. Я сам собі шуліка. Є щось в мені так наче не моє. Немов живе в мені два чоловіка,і хтось когось в мені не впізнає
9.2. Про Грицькову вроду та характер
9.2.1. "Коли б же я знала, маляра б найняла, Його біле личко та й намалювала. Карі оченятка, котрі я любила, його русі кудрі я б позолотила."
9.2.2. "Гей, ти, молоденький, голубе сизенький, Не в правді живеш; Минуєш мою хату і мої ворота, До іншої йдеш."
9.2.3. А він такий, що він брехать не буде. Грицько був чесний, не якийсь бабій
9.2.4. Я мала, люди, сина не розпусника. Він шанував і хату, і город.
9.2.5. Грицько ж, він міряв не тією міркою. В житті шукав дорогу не пряму. Він народився під такою зіркою, що щось в душі двоїлося йому
9.2.6. Любив достаток і любив пісні.
9.2.7. Таке було гарнесеньке хлоп'ятко. Цікаве. А ласкаве, як телятко
9.2.8. Грицько був красень, очі — як терночки...
9.3. Маруся про Грицька та їх кохання
9.3.1. Ходив ногами по землі
9.3.2. Бо ж річ не в тім — женився, не женився, прийшов, пішов, забув чи не забув. А в тому річ, коли він так змінився? Чи, може, він такий і зроду був?