1. 1. Захист органів дихання, зору та шкіри від безпосередньої дії вражаючих факторів аварій на радіаційно-небезпечних об’єктах, шляхом використання засобів індивідуального захисту (одягають протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов'язку). 2. Якнайшвидше виведення (винесення) потерпілого з осередку ураження. 3. Проведення часткової санітарної обробки відкритих ділянок тіла проточною водою з милом; дезактивація одягу, взуття та ін. 4. Вживання з аптечки індивідуальної (АІ-2) усередину: а) радіозахисних препаратів: радіозахисний засіб №1 (гніздо 4) - цистамін 0,2 – вживають при загрозі опромінення за 30-40хв одночасно 6 таблеток, запивають водою, а при опроміненні що триває, - через 4-5 годин ще 6 таблеток. Ефективність засобу – близько 50%. Радіозахисний засіб №2 (гніздо 6) –калію йодид 0,125 – вживають по 1 таблетці щодня протягом 10 діб через 30-60 хв після випадіння радіоактивних опадів і небезпеки надходження радіоактивного йоду в організм. Захисні властивості зберігаються 5-6 годин; б) застосування протиблювотного засобу (гніздо 7) при нудоті і блюванні – етаперазин 0,006 г по 1 таблетці 2-3 рази на день, або диметкарб. Препарат застосовують при проявах первинної реакції на опромінення для запобігання блювання, а також при черепно-мозкових травмах. 5. При радіаційних опіках потерпілим накладають багатошарову асептичну пов'язку, опікову поверхню рани промивають ізотонічним рочином натрію хлориду або риванолу, відправляють в спеціалізований заклад. 6. Евакуація в загін першої медичної допомоги або лікувальний заклад. Екстрена «йодна профілактика». Для профілактики радіаційного впливу радіоізотопів йоду застосовують препарати стабільного йоду, які ефективно запобігають накопиченню радіоізотопів у щитоподібній залозі і сприяють їх виведенню з організму. Для йодної профілактики застосовують йодистий калій у таблетках або водно-спиртовий розчин йоду. Для дорослих і дітей старших двох років рекомендується приймати йодистий калій в таблетках у дозах по 125 мг, для дітей молодших 2 років – по 40 мг після прийому їжі разом із киселем, чаєм або водою 1 раз на день протягом 7 діб. При цьому досягається практично 100% захист. Водно-спиртовий розчин йоду (5% йодну настойку) рекомендують приймати дітям старших 2 років і дорослим по 3-5 крапель на склянку молока або води після їжі тричі на день протягом 7 діб. При цьому досягається практично 100% захист. Молоко не повинне містити ізотопів йоду. Для дітей до 2 років 5% настойку йоду застосовують по 1-2 краплі на 100 мл. молока або поживної суміші тричі на день протягом 7 діб.
2. Найсильнішого впливу зазнають клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень поділу. При одній і тій самій дозі випромінювання у дітей уражається більше клітин, ніж у дорослих, тому у дітей всі клітини перебувають у стадії поділу.
3. біологічна дія радіаційного випромінювання
3.1. Під впливом іонізаційного випромінювання атоми і молекули живих клітин іонізуються, в результаті чого відбуваються складні фізико-хімічні процеси, які впливають на характер подальшої життєдіяльності людини.
3.2. Під час потрапляння випромінювання на мембрану відразу ж порушуються молекулярні зв'язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Молекулярні зв'язки відновлюються, і клітина продовжує виконувати свої функції. Якщо ж доза опромінення висока або дуже багато разів повторюється
3.2.1. електрони не встигають рекомбінувати
3.2.2. молекулярні зв'язки не відновлюються
3.2.3. виходить з ладу велика кількість клітин
3.2.4. робота органів розладнується
3.2.5. нормальна життєдіяльність організму стає неможливою
3.3. Специфічність дії іонізуючого випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих вільними радикалами, підвищується, й у них втягуються багато сотень і тисячі молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випромінювання зумовлений не кількістю поглинутої об'єктом, що опромінюється, енергії, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об'єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.Також необхідно відзначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини
3.3.1. органи чуття не реагують на випромінювання
3.3.2. випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але і на його, спадкоємців (генетичний ефект)
3.3.2.1. різні організми мають різну чутливість до випромінювання
3.3.2.1.1. малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект)
4. ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації)
4.1. За видами ушкоджень
4.1.1. соматичні
4.1.2. соматико-стохатичні (випадкові, ймовірні)
4.1.3. генетичні
4.2. За часом прояву
4.2.1. ранні (або гострі)
4.2.1.1. Ранні ураження бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, y - випромінювання, потік нейтронів
4.2.2. пізні
5. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище
5.1. 1957рік — аварія в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву-плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500кв. км);
5.2. 1957рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн. осіб)
5.3. 1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух)
5.4. 1979рік — аварія на АЕС "Тримайл-Айленд" у Гарисберзі, США (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони)
5.5. 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні постраждало майже 3,23 млн. осіб, з них 2,35 млн. мешкають протягом 12 років на забрудненій території, більше 358 тисяч брали участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані 1986 р. або були відселені пізніше.
6. Перша допомога при радіаційних ураженнях
7. джерела радіації
7.1. Природні джерела радіації
7.1.1. Природними джерелами радіації є радіоактивні речовини які утворилися і впливають на людину без її участі. Земна кора, вода, повітря завжди містять радіоактивні елементи. Людина, як мешканець цього середовища, також трохи радіоактивна, так як основну частину опромінення вона одержує від природних джерел радіації.
7.1.2. Радіаційний фон, від космічних променів, відповідальний за половину всього опромінення, одержуваного населенням від природних джерел радіації. Космічні промені представлені високоенергетичними потоками (приблизно 90%), альфа-частками (близько 9%), нейтронами, фотонами, електронами і ядрами легких елементів (1%). Однак планета Земля, що входить в Сонячну систему, має свої захисні механізми від радіаційних впливів, інакше життя на Землі було б неможливе.
7.1.3. В основному, відповідальність за природну земну радіацію несуть три сімейства радіоактивні елементи - уран, торій і актиній. Зазначені радіоактивні елементи нестабільні і, в результаті фізичних перетворень, перехід в стабільний стан, супроводжується виділенням енергії або іонізуючим випромінюванням. Головними джерелами земної радіації є радіоактивні елементи, що містяться в гірських породах, які утворилися в результаті геофізичних процесів. Найбільший вміст радіоактивних елементів міститься в гранітних породах і вулканічних утвореннях.
7.2. Штучні джерела радіації
7.2.1. У результаті господарської діяльності за останні кілька десятиліть людина створила штучні джерела радіоактивного випромінювання і навчилась використовувати енергію атома в різних цілях: медицині, для виробництва енергії та атомної зброї, для пошуку корисних копалин та виявлення пожеж. З кожним роком збільшується кількість штучних джерел випромінювання, які використовуються в сфері діяльності людини, які дають додаткове дозове навантаження.
7.2.2. Медичні процедури і методи лікування, які пов'язані з застосуванням радіоактивного випромінювання вносять основний внесок серед техногенних джерел радіації. Розрізняють три самостійні напрямки застосування радіації в медицині.
7.2.2.1. Використання випромінювання в діагностичних цілях. Найбільш поширеним з них є рентгенівські промені.
7.2.2.2. Введення радіоактивних ізотопів в організм людини. Метод заснований на реєстрації випромінювання зовні організму після того, як ізотопи сконцентруються в певному органі, розташованому в глибині тіла.
7.2.2.3. Використання для боротьби із злоякісними хворобами. Променева терапія заснована на здатності рентгенівських променів (або інших видів іонізуючих випромінювань) впливати на клітини біологічної тканини за допомогою усунення їх здатності до поділу і розмноження.
7.2.3. Випробування ядерної зброї в атмосфері, розпочаті після другої світової війни, є додатковим джерелом опромінення населення Землі. У результаті вибухів на планеті утворилася величезна кількість радіонуклідів. Частина радіоактивного матеріалу випала неподалік від місця вибуху (локальні опади). Тропосферні опади випали на відстані кількох сотень тисяч кілометрів протягом місяця після вибуху.
7.2.4. Енергетика Атомна електростанція (АЕС) - новий сучасний тип підприємств з виробництва електроенергії. В основі її виробництва лежать ланцюгові реакції поділу важких ядер. Після аварії на Чорнобильській АЕС в екологічному аспекті виникло різко негативне ставлення до перспектив розвитку ядерної енергетики, хоча і в процесі спалювання вугілля, з метою отримання електроенергії та опалення приміщень, відбувається радіоактивне забруднення навколишнього середовища.
8. поняття іонізуючого випромінювання
8.1. Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. Розрізняють корпускулярне і фотонне іонізуюче випромінювання.
8.1.1. Корпускулярне — потік елементарних частинок. із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах. Це а і b частки, нейтрони, протони та ін.
8.1.2. Фотонне — потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с. Це у - випромінювання і рентгенівське випромінювання. До фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжина хвилі 400*10-9м).
9. Радіаційна безпека
9.1. основні принципи забезпечення радіаційної безпеки
9.1.1. зменшення потужності джерел до мінімальних розмірів ("захист кількістю")
9.1.2. скорочення часу роботи з джерелом ("захист часом")
9.1.3. збільшення відстані від джерел до людей ("захист відстанню")
9.1.4. екранування джерел випромінювання матеріалами, що поглинають іонізуюче випромінювання ("захист екраном")
9.1.4.1. Найкращими для захисту від рентгенівського і гамма-випромінювання є свинець і уран. Проте, з огляду на високу вартість свинцю й урану, Можуть застосовуватися екрани з більш легких матеріалів — просвинцьованого скла, заліза, бетону, залізобетону і навіть води. У цьому випадку, природно, еквівалентна товща екрану значно збільшується.Для захисту від бета-потоків доцільно застосовувати екрани, які виготовлені з матеріалів з малим атомним числом. У цьому випадку вихід гальмівного випромінювання невеликий. Звичайно як екрани для захисту від бета-випромінювань використовують органічне скло, пластмасу, алюміній.