Напрямки виховання

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Напрямки виховання by Mind Map: Напрямки виховання

1. Громадянське виховання -це формування громадянськості як інтегративної якості особистості, що дає можливість людині відчувати себе юридично дієздатною та захищеною.

1.1. Національна самосвідомість

1.1.1. Важливе місце в громадянському вихованні належить громадянській освіті — навчанню, спрямованому на формування знань про права та обов’язки людини.

1.2. Патріотизм

1.3. Культура міжетнічних відносин

1.4. Правосвідомість

1.5. Планетарна свідомість

1.6. Розвиток плітичної культури

1.7. Дбайливе ставлення до природи

1.7.1. Громадянське виховання потребує додержання таких принципів:1. Гуманність та демократичність виховного процесу.2. Орієнтація виховного процесу на самоактивність й саморегуляцію учня.3. Системність виховного процесу.4. Комплексність і міждисциплінарна інтегрованість.5. Наступність і безперервність громадянського виховання.

2. Розумове виховання - цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці

2.1. Розумовий розвиток – ступінь розвитку в дитини пізнавальних процесів (відчуттів і сприймання, мислення та мовлення, пам'яті

2.2. Формуванню інтелектуальних умінь сприяють певні типи завдань: — дослідницькі (спостереження, дослід, підготовка експерименту, пошуки відповіді в науковій літературі, екскурсії та експедиції і т. ін.); — порівняльні, що свідчать про подібність або відмінність понять, складних явищ; — спрямовані на впорядкування мислительних дій, атакож користування алгоритмами або самостійне їх складання; — аналіз і узагальнення ознак для включення явища в певний клас чи вид.

2.3. Науковий світогляд - цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до навколишньої дійсності й до себе

3. Моральне виховання — це виховний вплив школи, сім'ї, громадськості, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки

3.1. Мора́ль — система неофіційних уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським схваленням чи осудом.

3.1.1. Моральний, ідеал — образ, що втілює в собі найвищі моральні якості, є взірцем, до якого слід прагнути

3.1.2. Моральна норма — вимога, яка визначає обов’язки людини щодо навколишнього світу, конкретні зразки, які орієнтують поведінку особистості, дають змогу оцінювати й контролювати її.

3.1.3. Моральні переконання — стійкі, свідомі моральні уявлення людини (норми, принципи, ідеали), відповідно до яких вона вважає за потрібне діяти так і не інакше

3.2. Відповіда́льність — загальносоціологічна категорія, яка виражає свідоме ставлення особи до вимог суспільної необхідності, обов'язків, соціальних завдань, норм і цінностей.

3.3. Обо́в'язок — це сукупність моральних зобов'язань людини перед іншими. Він виступає як нормативна категорія, що регламентує соціальні обов'язки, котрі повинен виконувати індивід у силу суспільної необхідності. Проблема обов'язку є проблемою співвідношення особистого і суспільного інтересу.

4. Екологічне виховання - це неперервний процес навчання, виховання, самоосвіти, накопичення досвіду і розвитку особистості, спрямований на формування ціннісних орієнтацій, норм поведінки і спеціальних знань щодо збереження навколишнього середовища і природокористування, реалізованих в екологічно грамотній діяльності

4.1. Система екологічного виховання передбачає;

4.2. — цілеспрямований вибір навчального матеріалу екологічного спрямування;

4.3. — гуманістичну спрямованість, врахування екологічних

4.4. чинників у вирішенні глобальних проблем людства (раціонального використання природних ресурсів, забезпечення

4.5. населення екологічно чистими продуктами харчування, захисту середовища від забруднення промисловими та побутовими відходами);

4.6. — збереження фізичного і духовного здоров’я людини;

4.7. — об’єктивність у розкритті основних екологічних законів та понять, що дають підстави вважати екологію наукою, якарозвивається, намагаючись вирішувати проблеми довкілля;

4.8. — зв’язок між набутими екологічними знаннями і життям, розкриття їх цінності не лише у виробництві, а й у повсякденному житті людини.

5. Статеве виховання — це надання знань про анатомію статевих органів людини, статеве розмноження (зачаття, запліднення, розвиток зародка і плоду, пологи), секс та статевий акт, репродуктивне здоров'я, емоційні стосунки з сексуальним партнером/партнеркою, репродуктивні права і відповідальності, планування сім'ї, контрацепцію, контроль над народжуваністю та інші аспекти сексуальної поведінки людини.

5.1. У процесі статевого виховання педагоги повинні цілеспрямовано впливати на виховання в учнів поваги до себе, чоловічої та жіночої гідності, формування правильних взаємовідносин між статями. Суттєве значення має формування таких почуттів, як сором, совість, скромність, відповідальність за свої дії у статевих стосунках, усвідомлення того, що вони без справжнього почуття позбавляють людину можливості відчути високе і прекрасне, зіштовхують зі шляху нормального розвитку.

6. Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

6.1. Правове виховання покликане забезпечити: — надання учням знань про закони держави, підвищення їх юридичної обізнаності, інформування з актуальних питань права; — виховання поваги до держави і права; — вироблення умінь і навичок правової поведінки; — формування нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, спонукання до посильної участі в боротьбі з негативними явищами в житті; — подолання в правовій свідомості хибних уявлень, негативних навичок і звичок поведінки.

7. Трудове виховання – процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення.

7.1. Суть його полягає: — у виробленні психологічної готовності особистості до праці — у практичній підготовці до праці Трудове виховання ґрунтується на принципах: — єдності трудового виховання і загального розвитку особистості (морального, інтелектуального, естетичного, фізичного); — виявлення і розвитку індивідуальності в праці; — високої моральності праці, її суспільно корисної спрямованості; — залучення дитини до різноманітних видів продуктивної праці; — постійності, безперервності, посильності праці; — наявності елементів продуктивної діяльності дорослих у дитячій праці; — творчого характеру праці; — єдності праці та багатогранності життя.

8. Естетичне виховання — це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності, здатності до творчого самовиявлення притаманного людині

8.1. Естетична культура – це здатність особистості до повноцінного сприймання, правильного розуміння прекрасного у мистецтві і дійсності, прагнення й уміння будувати своє життя за законами краси.

8.2. Естетична свідомість» — абстракція, яка означає особливого роду духовне утворення, що характеризує естетичне ставлення людини чи суспільства до дійсності.

9. Фізи́чне вихова́ння, — педагогічний процес спрямований на фізичний розвиток, функціональне удосконалення організму, навчання основним життєво важливим руховим навичкам та вмінням, зв'язаних знаннями для майбутньої успішної професійної діяльності.

9.1. До основних засобів фізичного виховання в школі належать: — теоретичні відомості (гігієна загальна і фізичних вправ, відомості, необхідні для самостійних занять фізичними вправами); — заняття гімнастикою (вправи, що сприяють загальному фізичному розвитку школярів: загальнорозвиваючі, вправи на формування правильної постави, акробатичні, танцювальні вправи, вправи на розвиток рівноваги, опорні стрибки); — заняття з легкої атлетики (різні види бігу, стрибки в довжину й висоту, метання на дальність); — рухливі ігри (розвиток в учнів кмітливості, спритності, швидкості дій, виховання дисциплінованості); — спортивні ігри (баскетбол, волейбол, ручний м’яч, футбол); — лижна, кросова, ковзанярська підготовка, плавання та ін.

9.2. Природні фактори є важливим засобом зміцнення здоров’я, загартування організму і підвищення працездатності дитини. Загалом реалізація комплексу виховних завдань зводиться до використання таких головних чинників: — вивчення навчальних дисциплін (виявлення потенційних виховних можливостей предмета, включення їх у зміст уроку, реалізація під час його проведення, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів); — позакласна та позашкільна виховна робота (підбирають загальні методи, форми виховної роботи, які краще підходять для певного напряму виховання та віку дітей); — залучення учнів до різних видів практичної діяльності (сприяє формуванню навичок і звичок відповідної поведінки); — залучення сім’ї і громадськості до реалізації виховної роботи.