ДО ПИТАННЯ ПРО ПСИХОЛОГІЗМ ПРОЗИ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

1. В оповіданні «Розмова» в’януча, хвора актриса розказує закоханому молодому поетові історію своєї фатальної любові. Леся Українка створила крізь суб’єктивну призму спогадів актриси опосередкований образ чоловіка: «Він був – і тепер єсть – літератор […] звичайний, «рядовий», пише театральні рецензії і провадить якийнебудь відділ у провінціальній газеті […]. Однак письменниця не ставить за мету однобоке викриття залежності від фальшивих ґендерних ролей, що диктує заскорузлий соціум

2. В оповіданні «Пізно» розкрито два чоловічі образи. Обидва з них безіменні й умовно позначаються «перший чоловік» та «теперішній чоловік». Леся Українка пропонує дві моделі подружніх стосунків, в центрі яких одна жінка.

2.1. Перший чоловік – слабка, неяскрава особистість, що до нестями кохає дружину та потурає всім її забаганкам: «Вона позволяла йому любити себе і вважала се за велику ласку»

2.2. Другий обранець – молодий доцент, а згодом професор, потребував чогось більшого ніж бальне виблискування своєї жінки. Його спроби налагодити душевний та інтелектуальний зв’язок з дружиною потерпіли поразку: «…йому хотілось, щоб вона укупі з ним сиділа над політичною економією, робила переклади для нього, вона ніколи не могла зрозуміти, навіщо йому се, коли найшлось би багато далеко кращих перекладачів, аби тільки він захотів»

3. Одним з кращих оповідань Лесі Українки вважається «Над морем», що було написане за мотивами кримських спогадів. Серед його персонажів образ Анатоля скоріше є епізодичним і маркується як типовий гульвіса, дон-жуан. Письменниця ретельно змальовує зовнішній вигляд Анатоля, що є цілком промовистим: «Оддалік показався панич у ясному англійському костюмі, в жокейській шапочці і з хлистом у руці...». Отже, в оповіданні «Над морем» авторка обмежується поверховим зображенням чоловіків, які є лише узагальненими емблематичними типами.

4. Стиль Лесі Українки – прозаїка еволюціонував, що свого часу відзначив ще Олег Бабишкін. Це не могло не позначитись на певній строкатості образної системи. Загалом оповідання письменниці можна умовно поділити на 2 групи:

4.1. 1) народницька імітація ( оповідання «Така її доля», «Святий вечір», «Волинськіобразки», «Одинак»);

4.2. 2) імпровізаційна проза, що складає модерністські пошуки авторки. Група оповідань Лесі Українки багатша нюансами у зображені чоловічих образів. Талант письменниці-модерніста виявляється у поглибленні психологізму характерів, витонченості художньої деталі та семіотичній щільності тексту.

5. У творі «Така її доля» розкривається проблема шлюбу та абсурдної пасивності жінки перед нав’язаними мускулінним суспільством стереотипами. Оповідання «Одинак» так само має народницьке забарвлення. Проте на сей раз в центрі уваги – трагічна доля молодого рекрута, якого силою відправляють до війська.

6. Одним з кращих оповідань Лесі Українки вважається «Над морем», що було написане за мотивами кримських спогадів. Серед його персонажів образ Анатоля скоріше є епізодичним і маркується як типовий гульвіса, дон-жуан. Насправді не лише він полює за легковажними панночками, але і вони задивляються на помітних франтів, шукаючи «пошлого романсу з бульварним французьким романом»