1. Б. Скіннер
1.1. біхевіористичний підхід
1.1.1. Б .Ф. Скіннер – яскравий представник біхевіоризму – вважав, що поведінку людини можна визначити, передбачити і проконтролювати умовами оточення. Люди, за своєю суттю, дуже складні, але все-таки машини. Хоча він і не був першим психологом, який запропонував механістичний підхід до вивчення поведінки, його формулювання відрізнялося тим, що він доводив ідею до її логічного завершення. За Скіннером, наука про поведінку людини принципово не відрізняється від будь-якої іншої науки, заснованої на фактах, тобто має ту саму мету – передбачити і проконтролювати досліджуване явище. Скіннер виділив два основні різновиди поведінки: респондентну й оперантну.
2. А. Адлер
2.1. індивідуальна психологія
2.1.1. А. Адлер розглядав людину як єдине цілісне , як єдність між свідомим і несвідомим, єдність в його мисленні, почуттях, діях, в кожному прояві особистості. А. Адлер вважав, що всі діти відчувають почуття неповноцінності, що є неминучим наслідком їх фізичних розмірів і нестачі сил і можливостей.
3. Л. Фестінгер
3.1. теорія когнітивного дисонансу
3.1.1. У своїй основній праці - "Теорія когнітивного дисонансу" - Фестінгер формулює її вихідні положення таким чином: основна ідея теорії полягає в тому, що людський організм прагне встановити внутрішню гармонію, послідовність, узгодженість між своїми думками, здібностями, знаннями й цінностями.
4. Т. Шибутані, Л. Філіпс
4.1. інтеракціоністична концепція адаптації
4.1.1. ці автори розглядали взаємодію індивіда і соціального середовища, вважаючи, що адаптація залежить від взаємного впливу індивіда і суспільства
5. Л. Виготського, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна
5.1. концепція соціальної обумовленості психічного
5.1.1. Виготський та його послідовники розглядали адаптацію, як процес, який залежить від соціальних умов і взаємодій з культурним середовищем
6. А. Налчаджян, А. Фурман, Н. Ржецький
6.1. концепція соціально-психологічних особливостей адаптації
6.1.1. ці автори розглядали адаптацію через призму соціально-психологічних чинників, таких як підтримка з боку оточення, соцальні ролі та норми
7. Г. Балл, Р. Баєвський, Ф. Березін Ю. Александровський
7.1. система психічної адаптації
7.1.1. Система психічної адаптації, розроблена вченими Г. Баллом, Р. Баєвським, Ф. Березіним та Ю. Александровським, досліджує механізми, за допомогою яких психіка людини пристосовується до змін у навколишньому середовищі та стресових факторів. Вона враховує індивідуальні особливості людини, її стійкість до стресу та можливості відновлення після емоційних і фізичних навантажень.
7.1.1.1. Ключовими аспектами цієї теорії є: Резистентність психіки: здатність зберігати стабільність у стресових умовах. Рівень стресостійкості: залежить від біологічних, психологічних та соціальних факторів. Адаптаційний потенціал: індивідуальний ресурс організму, що дозволяє відновлюватися після стресу.
8. Г. Сельє
8.1. концепція стресу
8.1.1. будь-яка діяльність організму пов'язана зі стресом, що без стресу немає життя і нормального розвитку, і тому його не можна і не слід уникати.
9. З. Фрейд
9.1. психоаналітична концепція
9.1.1. В основу концепції походження культури З. Фрейдом покладено гіпотезу про виключний вплив позасвідомих імпульсів на поведінку людини та визнання антагонізму між природним началом в людині і культурою. Основою для даної гіпотези стали результати досліджень психіки людини. Такі дослідження дали можливість виділити в психіці людини три рівні: - сфера Воно - позасвідомі імпульси, що виходять із біологічних інстинктів та потягів людини; - сфера Я - розум, свідомість, що намагається пристосувати людину до реальних умов життя; - сфера над-Я - соціокультурна реальність, внутрішній центр людини, втілюється в суспільних нормах і заходах.
10. Г. Айзенк
10.1. необіхевіористична теорія
10.1.1. розроби теорію необіхевіоризму, згідно з якою адаптація є результатом поведінкових реакцій і навчання. вчений звертає увагу на те, що адаптація залежить від генетичних особливостей особистості.
11. А. Маслоу та К. Роджерс
11.1. гуманістичний підхід в психології
11.1.1. Центральною ланкою особистості, за К. Роджерсом, є самооцінка, уявлення людини про себе, “Я-концепція”, що породжується у взаємодії з іншими людьми. Однак формування самооцінки не проходить без конфліктів, вона часто не збігається з оцінкою людини оточуючими, і тоді виникає дилема – чи прийняти оцінку інших, чи залишитися зі своєю. Неправильне уявлення про себе призводить іноді до крайнощів у перекручуванні самооцінки. Американський психолог, один з основоположників гуманістичної теорії А. Маслоу головною характеристикою особистості вважав потяг до самоактуалізації, самовираження, розкриття потенцій до творчості та любові, в основі яких лежить гуманістична потреба приносити людям добро. Він стверджував, що людині, як і тварині, не властиві природжені інстинкти жорстокості й агресії, як уважав З. Фрейд. Навпаки, в них закладений інстинкт збереження своєї популяції, що змушує їх допомагати одне одному.
12. В. Петровський
12.1. концепція неадаптативної або надситуативної активності
12.1.1. Петровський вважав, що в деяких випадках індивід може виходити за межі адаптаційних процесів і демонструвати надситуативну активність, яка не є викликаною зовнішніми обставинами.
13. Ж. Піаже
13.1. онцепція єдності протилежно спрямованих процесів акомодації й асиміляції
13.1.1. Піаже розглядав адаптацію, як результат рівноваги між процесами пристосування до нових умов (акомодації) и використання вже набутих знань (асиміляції)