1. Представники гуманізму
1.1. Данте Аліг'єрі
1.2. Франческо Петрарка і Джованні Боккаччо
1.2.1. стверджували гуманістичні ідеї достоїнства особистості, зв'язуючи його не з родовитістю, а з доблесними діяннями людини, його волею і правом на насолоду радостями земного життя.
1.3. Томас Мор і Томазо Кампанелла
1.3.1. боротьба за удосконалення суспільства пов’язувалась з інтересами всього народу,а не лише знатних сімей
1.3.2. – ідея загального громадського виховання для всіх дітей; – принцип обов’язкового для всіх навчання; – ідея навчання рідною мовою; – рівність чоловіків i жінок в одержанні освіти; – ідея трудового виховання, поєднання навчання з працею; – висунуто ряд думок про широку організацію самоосвіти.
1.4. Вітторіно да Фельтре
1.4.1. створив школу під назвою “Будинок радості“
1.5. Мiшель Монтень
1.5.1. пропонував розвивати у дітей критичне мислення, яке не зупиняється перед авторитетами;
1.5.2. висуває ідею пріоритету морального виховання перед освітою
1.5.3. необхідність всебічного розвитку дитини
1.5.4. ідея відмови від примусу в навчанні
1.6. Франсуа Рабле
1.6.1. першим запропонував i описав нове гуманістичне виховання, яке пов’язав передусім з реальними, практично корисними заняттями, з продуманим режимом дня дитини, багатосторонньою освітою, що дає реальні знання, розвитком самостійного мислення, творчості й активності
1.7. Еразм Роттердамський
1.7.1. перший дав критику середньовічному змісту i методам навчання
1.7.2. навчання повинно бути легким, приємним, враховувати інтереси дітей
2. Натурфілософський період: друга половина XVI - початок XVII ст.
2.1. боротьбі проти схоластики в природознавстві.
2.2. математика та геометрія не знають якостей застосовані до пізнання будь-яких речей
2.3. наука повинна скеровувати практику
2.4. важливим є емпіричний і раціональний підхід
2.4.1. міркування на базі досвіду
2.5. через споглядання природи людина осягає мудрість
2.6. Бог створив природу, наділив її певним порядком і закономірностями. Однак після цього він не втручається у природу, яка живе і розвивається самостійно.
3. Гуманістичний (антропоцентричний "Studia humanitatis") період: середина XIV - середина XV ст.
3.1. відродження прямого культурного зв'язку з античністю, орієнтації на автентичні античні джерела
3.1.1. наслідуючи інтелектуалів античності, вони почали називати свої гуртки академіями»
3.2. розповсюдження гуманітарних знань. наука та освіченість виставлялась на противагу вченому богослов'ю
3.2.1. центральна роль риторики, літературознавства й мовознавства. обов*язкове володіння латинською та грецькою мовами
3.3. освіта має сприяти всебічному розвиткові особистості: знання мали поєднуватися з чеснотами
3.3.1. вивчення всього, що складає цілісність людського духу
3.3.1.1. ідея гармонійного й багатостороннього розвитку особистості дитини
3.4. дозвілля заповнене високими заняттями
3.4.1. Лоренцо Валла; 5 необхідних умов для вчених занять
3.4.1.1. «Спілкування з освіченими людьми», «Достаток книг», «Зручне місце», «Вільний час», «Душевний спокій»
3.5. виступили проти диктатури католицької церкви в духовному житті суспільства
3.5.1. критикували метод схоластичної науки, заснований на формальній логіці (діалектиці) , відкидали її догматизм і віру в авторитети, розчищаючи тим самим шлях для вільного розвитку наукової думки
3.6. піднесення гідності людини
3.7. прирівняння її у чомусь до Бога
3.8. школи залишались типово середньовічними. Виключення складали лише окремі школи гуманістів
4. Представники натурофілософії
4.1. Леонардо да Вінчі
4.1.1. відкинув арістотелівський якісний поділ світобудови на "підмісячний" і "надмісячний" світи, за Леонардо, Всесвіт однорідний
4.1.2. найбільшу достовірність знанню надаєж математичне обчислення
4.1.3. розумовий експеримент, як засіб науки
4.2. Микола Коперник
4.2.1. філософія шукає істину в міру досяжності її людським розумом
4.2.2. світ природи є першим об'єктом пізнання, тому слід займатися не схоластичними сперечаннями, а пізнаванням світу
4.2.3. геліоцентрична теорія повністю заперечувала середньовічні теологічні уявлення про Всесвіт і місце людини в ньому
4.3. Ніколо Макіавеллі
4.3.1. політичний аморалізм
4.3.2. фундатор революційної етики
4.3.3. ідея постійного всесвітнього кола як результату впливу "фортуни", що забезпечує природний плин процесів
4.3.4. розробляє систему понять, придатних для суспільного використання знання про події у суспільному житті
4.4. Галілео Галілей
4.4.1. відходить від пантеїзму і започатковує деїстичне розуміння світу
4.4.2. він запровадив експериментально-математичний метод дослідження природи - Космосу
5. Представники платонізму
5.1. Марсіліо Фічіно
5.1.1. засновника платонівської Академії у Флоренції
5.1.2. здійснив переклад Кодексу праць Платона латинською мовою, додавши до нього ще й праці грецьких, візантійських та олександрійських неоплатоніків.
5.2. Піко дел-ла Мірандола
5.3. Джорданно Бруно
5.3.1. пізнання починається з чуттєвого сприйняття, потім утворюються уявлення, потім здоровий глузд і розум
5.3.2. два етапи пізнавального процесу. на першому утворюються уявлення під дією органів чуттів, а на другому, частково незалежному від першого змістовно, виникають судження, думки, ідеї.