усна народна творчість

1. тематичні групи українських історичних песень

1.1. * про боротьбу з турецько-татарськими нападниками

1.2. про визвольну боротьбу українського народу під проводом Б.Хмельницкого

1.3. про стихійні селянські повстання та їх героїв

2. балада

2.1. Бала́да (фр. ballade, від прованс. ballar — танцювати) — жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового характеру з драматичним сюжетом. Первісно — танцювально-хорова пісня середньовічної поезії Західної Європи з чіткою строфічною організацією.

3. байки

3.1. Байка-один із різновиду ліроепічного жанру , невеликий алегоричний , здебвльшого віршований твір повчального змісту ,з яскраво вираженою мораллю

4. історичніипісні

4.1. Історичні пісні — це фольклорні твори, присвячені певній історичній події, чи відомій історичній постаті. У цих піснях висловлюється ставлення народу до історичних подій чи героїв.

5. легенди

6. казка

7. фольклор

7.1. Фолькло́р (англ. folk-lore, букв. —народна мудрість; народне знання)[1], або усна наро́дна тво́рчість — художня колективна літературна і музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи і вірування, а також відбиток світу думок, уявлень, почуттів і переживань, народнопоетичної фантазії. Термін «фольклор» запровадив 1846 року англійський археолог Вільям Джон Томас (англ. William Thoms). Фольклор — сума створених народом та існуючі в народних масах культури на основі словесності (перекази, пісні, казки, епос), музика (пісні, інструментальні наспіви і п'єси), театр (драми, сатиричні п'єси, театр ляльок), танець. Народна творчість, що зародилася в далекій давнині, — історична основа усієї світової художньої культури, джерело національних художніх традицій, виразник народної самосвідомості.

8. притца

8.1. При́тча — це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя, мета якої викласти духовні чи моральні істини. На відміну від багатозначності тлумачення байки, у притчі зосереджена певна дидактична ідея.