Системний комплекс інформаційної сфери України

Get Started. It's Free
or sign up with your email address
Rocket clouds
Системний комплекс інформаційної сфери України by Mind Map: Системний комплекс інформаційної  сфери України

1. Забезпечення сталого розвитку інформаційного простору України

1.1. Наявність цілей і стратегії розвитку інформаційного простору, а також механізмів реалізації цієї стратегії розвитку інформаційно-культурної сфери України

1.1.1. Розробка стратегії розвитку інформаційного простору України

1.1.1.1. Інфраструктурно-технічний розвиток України інноваційного та високо-технологічного характеру. Україна, як один з лідерів регіону в технологічному плані розвитку інформпростору

1.1.1.2. Широке залучення суспільства та громадського сектору до активної участі у інформаційному середовищи, починаючи з забезпечення доступу до інтернету, закінчуючи наповненням контентного середовища в дусі національної ідентичності

1.1.1.3. Створення та масове поширення ознак та ідей ідентичності, що стане підгрунтям для просування як "зовнішньополітичного" так і внутрішнього "бренду" України (як для "внутрішнього користування" так і для всієї решти світу

1.1.2. Залучення до цього процесу якомога більшого числа активних представників громадського сектору, з метою завчасної "легалізації" стратегії у свідомості громадського суспільства, що дозволить уникнути створення ще одного "мертвонародженого" документу

1.2. Створення та ефективне функціонування адміністративно-управлінського апарату, який забезпечить реалізацію стратегії розвитку

1.2.1. Міністерство інформаційної політики

1.2.2. Міністерство культури

1.2.3. Міністерство науки і освіти

1.2.4. Комітет ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики

1.2.5. Нацрада з питань телебачення і радіомовлення

1.2.6. Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України

1.2.7. Державний комітет телебачення і радіомовлення України

1.2.8. Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України

1.2.9. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації

1.2.10. Державне агенство з питань кіно

1.2.11. Громадська організація «Комісія з журналістської етики»

1.3. Забезпечення умов для активної участі громадського суспільства у розробці та релізації стратегії розвитку інформпростору. Ідентифікація, інвентаризація та максимально можливе залучення різних "бенефіціарів" процесу з числа представників громадського сектору у сфері розвитку інформаційного простору України

1.3.1. Суб'єкти створення контенту культурологічного характеру

1.3.2. Суб*єкти створення контенту інформаційно-новинного характеру (видавці, редактори і журналісти)

1.3.3. Суб*єкти інфраструктурно-технологічних комплексів, що забезпечують роботу каналів донесення інформації (провайдери, експерти-науковці з питань автоматизованих комп*ютерних мереж)

1.3.4. Спеціалісти в сфері піару, брендингу, соціальних медіа, інформаційних проектів

1.3.5. Суб*єкти, що здійснюють "презентацію" і просування України за кордоном

1.4. Розробка, створення та забезпечення функціонування структур, механізмів та адміністративно-правових важелів, які нададуть громадському сектору та "бенефіціарам процесу" можливість активно впливати та (одночасно) виступати саморегулятором розвитку інформаційного простору

1.4.1. Розробка візійного проекту "Інформаційний простір України" при залученні громадського сектору та під керівництвом Міністерства інформполітики

1.4.2. Представництво громадського сектору у громадських радах при Міністерстві інформаційної політики - відповідно до напрямків роботи

1.4.3. Залучення громадського сектору іншими державними органами, які здійснюють діяльність в сфері розвитку інформпростору (НТРУ, МінКульт, МінОсвіти і т.д.)

1.4.4. Налагодження адміністративно-комунікативних процедур, для врахування Міністерством інформполітики усіх суб*єктів та їх "побажань"

2. Розбудова та безперервне функціонування системи захисту від загроз

2.1. Загрози для сталого розвитку інформаційного простору України (вони ж задачі для системи інформаційної безпеки)

2.1.1. Загрози інформаційно-психологічного характеру

2.1.1.1. Зовнішні негативні інформаційні впливи на суспільну свідомість через засоби масової інформації, а також мережу Інтернет

2.1.1.2. Здійснення інформаційного впливу на свідомість людини, спроби змінювати її психічні стани, психологічні та фізіологічні характеристики, здійснювати керований вплив на свободу вибору

2.1.1.3. Використання засобів масової інформації, а також мережі Інтернет для поширення у національному інформпросторі культу насильства, жорстокості, ненависті, міжрелігійної, міжетнічної та міжнаціональної ворожнечі сепаратизму за етнічною, мовною, релігійною та іншими ознаками

2.1.1.4. Інформаційно-психологічний вплив на населення України, у тому числі на особовий склад військових формувань, з метою послаблення їх готовності до оборони держави та погіршення іміджу військової служби

2.1.1.5. Поширення суб'єктами інформаційної діяльності недостовірної та упередженої інформації для дискредитації органів державної влади, дестабілізації суспільно-політичної ситуації, що значно ускладнює прийняття політичних рішень

2.1.2. Загрози інфраструктурно-технологічного характеру

2.1.2.1. Загрози і задачі, що витікають із уразливості інфраструктурно-технологічної системи українського інформаційного простору перед можливою агресією з боку іншої держави

2.1.2.1.1. Прояви комп’ютерної злочинності, комп’ютерного тероризму, комп’ютерної військової агресії, що загрожують сталому та безпечному функціонуванню національних інформаційно-телекомунікаційних систем, з боку інших країн

2.1.2.1.2. Втручання в автоматизовані компьютерні системи з метою вчинення диверсій, терористичних актів як важелів впливу на політику України з боку інших держав

2.1.2.1.3. Перехоплення інформації в телекомунікаційних мережах, радіоелектронне глушіння засобів зв'язку та управління

2.1.2.2. Загрози і задачі, що витікають з потреб пришвидшення інфраструктурно-інноваційно-технологічного розвитку інформаційного простору України

2.1.2.2.1. Низький рівень інтегрованості України у світовий інформаційний простір та низькій рівень інноваційності та технологічності

2.1.2.2.2. Безконтрольна експансія інформаційних технологій іноземних суб’єктів на території України

2.1.2.2.3. Недостатній рівень інформатизації економічної сфери, зокрема кредитно-фінансової системи, промисловості, сільського господарства, сфери державних закупівель. А також недостатнє розповсюдженя доступу громадян до мережі Інтернет

2.1.2.2.4. Недосконалість нормативно-правового та технічного захисту персональних даних, у тому числі в процесі їх автоматизованої обробки в державних інформаційних ресурсах

2.1.2.2.5. Використання неліцензійного програмного забезпечення, засобів і комплексів обробки інформації

2.1.3. Загрози державницько-адміністративного характеру

2.1.3.1. Загрози для інфраструктурного аспекту управління державою

2.1.3.1.1. Несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів органів державної влади

2.1.3.1.2. Несанкціонований доступ до національних інформаційних і телекомунікаційних мереж та систем

2.1.3.1.3. Несанкціонований доступ та кібернетичні впливи на інформаційні ресурси органів державної влади

2.1.3.2. Загрози для політичного аспекту управління державою

2.1.3.2.1. Ведення спеціальними службами іноземних держав розвідувально-підривної діяльності у національному сегменті кіберпростору Використання кібернетичного простору для втручання у внутрішні справи України

2.1.3.2.2. Здійснення збройної агресії проти України, можливість утягування України в збройні конфлікти чи в протистояння з іншими державами через використання кіберпростору

2.1.3.3. Загрози свободі слова

2.1.3.3.1. Втручання в редакційну політику з боку власників засобів масової інформації

2.1.3.3.2. Створення адміністративних і нормативно-правових передумов для обмеження свободи слова, маніпулювання суспільною свідомістю як під зовнішнім впливом, так і з боку внутрішніх політичних партій та організацій

2.1.3.4. Загрози пов*язані з порушенням порядку поводження з інформацією, що охороняється державою чи персональними даними

2.1.3.4.1. Порушення встановленого регламенту збирання, обробки, зберігання і передачі інформації з обмеженим доступом

2.1.3.4.2. Розголошення інформації, яка становить державну таємницю, а також іншу інформацію з обмеженим доступом

2.1.3.4.3. Можливість несанкціонованого доступу до персональних даних, в тому числі в державних інформаційних ресурсах, їх незаконне збирання, використання та поширення

2.1.4. Загрози терористично-злочинного характеру

2.1.4.1. Злочини громадян України та закордонних держав, пов*язані з втручанням в автоматизовані компьютерні системи

2.1.4.1.1. Кіберзлочинність (наприклад, втручання в автоматизовані комп*ютерні системи з метою здійснення шахрайств)

2.1.4.1.2. Кібертероризм

2.1.4.2. Злочини громадян України та закордонних держав, НЕ пов*язані з втручанням в автоматизовані компьютерні системи

2.1.4.2.1. Інші злочини, що вчиняються за допомогою сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій

2.1.4.2.2. Кібертероризм, що не спямований на порушення роботи автоматизованих комп*ютерних систем (наприклад, вербування екстремістів і терористів у соціальних мережах та на форумах)

2.1.4.2.3. Створення і розповсюдження інформації, спрямованої на порушення прав громадянина (наприклад, публічне цькування, розповсюдження порнографії, педофілія в соцмережах, розповсюдження наркотичних речовин і т.д.)

2.1.5. Загрози іміджево-репутаційного характеру

2.1.5.1. Поширення у світовому інформаційному просторі викривленої, недостовірної та упередженої інформації, що завдає шкоди національним інтересам України, та створює негативний імідж України

2.2. Система забезпечення інформаційної безпеки України

2.2.1. Нормативно-правова база, що детермінує діяльність спеціальних органів - суб*єктів інформаційної безпеки, уповноважує та покладає відповідні обов*язки

2.2.1.1. Доктрина інформаційної безпеки України

2.2.1.2. Повноваження компетентних органів (зміни до законів про СБУ, МВС, СЗР, оборону)

2.2.2. Система державних органів та управлінсько-комунікаційних зв*язків між ними для забезпечення виконання нормативної бази

2.2.2.1. Рада національної безпеки і оборони України

2.2.2.1.1. Департамент інформаційної безпеки РНБО

2.2.3. Система представницьких органів громадського сектору, які мають на меті формувати конкретні завдання та брати безпосередню участь у діяльності спеціальноуповоноважених органів по захисту інформаційної безпеки

2.2.3.1. Моніторинг громадської думки

2.2.3.2. Виявлення суспільно-шкідливих тенденцій

2.2.3.3. Виявлення і артикуляція найбільш кричущих суспільних проблем в інформаційному просторі

2.2.4. Система адміністративно закріплених важелів, за допомогою яких громадський сектор має можливість здійснювати вплив на уповноважені органи

2.2.4.1. Громадські ради при державних органах

2.2.4.2. Ініціативні групи та недержавні громадські організації

2.2.4.3. Дорадчі експертні органи